— Альпійська балада — один з перших творів радянської літератури, в якому полон був показаний не як провина, а як трагедія. Дія багатьох повістей Бикова пов’язане з життям людей під час фашистської окупації — в партизанських загонах і білоруських селах.
У центрі твору виявлялася моральна проблема, яку письменник «розчиняв» у напруженому військовому епізоді — як правило, не занадто протяжному в часі. Він не раз говорив і писав, що його цікавлять ситуації, які дають можливість найбільш повного розкриття характерів, дозволяють зробити зримою людську сутність у момент її найбільш яскравого прояву.
Рассказ Санькин Марал очень интересный. В детстве когда Санька был еще маленький он с папой пошел на охоту. И вовремя охоты они встретили большую маралуху. А возле нее стоял маленкий мараленнок. И Санька забрал его к себе. Только Саньку подпускает семилеток так близко, что тот гладит его спину, трогает рога и, обнявши за шею, ходит с ним по саду. как товарищ. Любит он Саньку и верит ему. Не за то что веселый мальчуган всегда приносит ему в торбочке овса, и не за то что. каждое его движение дышит лаской. Нет. Семилеток помнит, что ни разу он ни видел Саньку среди безумно ухаживающих всадников, которые безжалостно гоняют маралов перед срезкой рогов. Силы было столько, что хотелось вызвать на кровавый смертный бой всех стариков- быков. Лишь маралухи любовались им. когда он, фыркая, взбивал фонтаном землю. Так половину лета прогулял семилеток в горах. Рога его окрепли и засохли. Силен был Семилеток. Но вскоре опять устроили погоню за ним. И в этот раз его поймали. Его связали и разрезали рога. А когда его отпустили он пулей ринулся к саду и увидел как Санька держит его рога. Он замер, а после ринулся на Саньку и напал на него. Но один из мужиков вонзил топор ему в спину. И лежал семилеток дыша последними вдохами
— Альпійська балада — один з перших творів радянської літератури, в якому полон був показаний не як провина, а як трагедія. Дія багатьох повістей Бикова пов’язане з життям людей під час фашистської окупації — в партизанських загонах і білоруських селах.
У центрі твору виявлялася моральна проблема, яку письменник «розчиняв» у напруженому військовому епізоді — як правило, не занадто протяжному в часі. Він не раз говорив і писав, що його цікавлять ситуації, які дають можливість найбільш повного розкриття характерів, дозволяють зробити зримою людську сутність у момент її найбільш яскравого прояву.
НЕ СУДИТЕ СТРОГО Я НОВИЧОК.