атрена Васильевна Григорьева - крестьянка в деревне Тальново, одинокая женщина лет 60-ти, по болезни освобожденная от работы в колхозе. М чужим людям бесплатно», а сама «за обзаводом не гналась»: не заводила «добра», не старалась заполучить квартиранта. Главным богатством М. были кадки и горшки с любимыми фикусами, а также старая колченогая кошка, подобранная на улице, грязно-белая коза с кривыми рогами, мыши да тараканы. Еще до революции М. вышла замуж потому, что «мать у них умерла…рук у них не хватало». Мужем М. был младший брат Ефим, хотя любила она старшего – Фаддея. Но тот ушел на войну и пропал. Три года М. ждала Фаддея, но немного не дождалась - он вернулся к уже замужней М. У героини было 6 детей, но все они умерли маленькими. Во время Великой Отечественной войны пропал муж М., и она осталась одна. Поэтому взяла на воспитание младшую дочь Фаддея – Киру. Вставала М в 4-5 часов утра, работала до позднего вечера, но как бы ни уставала, всегда была доброжелательна и приветлива. Всегда М. боялась обременить собой. Когда героиня болела (а это случалось регулярно, 2 раза в месяц), она не жаловалась, лишний раз боялась вызвать врача. Героиня верила в Бога, каждое дело начинала с маленькой молитвы – «С Богом!» Когда выросла воспитанница Кира, М. решила отдать ей свою горницу. Для этого пришлось разделить дом. М. бросилась перевозить имущество вещи Фаддея, застрявшие на санях на железнодорожном переезде, М. попала под поезд. Ее отсутствие в этом мире тут же стало заметно: к кому теперь обращаться за На фоне смерти М. проявляются алчные характеры ее сестер, Фаддея, подруги Маши, которые на похоронах начинают делить нищий скарб героини. Видя все это, рассказчик понимает, что «не стоит село без праведника», т.е. без М.
Іноді доводиться чути, що поклоніння Крішні, шанувальників якого більшає в Україні, підриває наше національне коріння, нашу культуру й духовність. Насправді ж, як бачимо, усе якраз навпаки - інтерес українського народу до ведичної культури походить з історичного коріння.
Духовні скарби ведичної культури - не просто собі цікава архаїка. В них пульсує реальне, дійове знання, якого нам так не вистачає нині, в час безпам'ятства й невігластва.
На жаль, ще багато лідерів суспільства вважають другорядним питання поширення ведичних знань, віддаючи пріоритет насущним політичним, економічним і соціальним питанням, не усвідомлюючи, що їх буде легше вирішувати, коли людство оволодіє цими знаннями.
У Ведах містяться такі знання з філософії, психології й медицини, астрономії й астрології, фізики й хімії, мікробіології й математики, літератури й мистецтва, історії й загальнолюдських проблем, які можуть стати корисним набутком сучасної наукової думки, до подолати соціальну кризу.
Прийшов час зрозуміти, що Веди - це загальнолюдське надбання, одвічні витоки української культури, мудрість їх перевірена тисячоліттями. Відмінність лише в тому, що в Індії вони збереглись і передаються без спотворень низкою учнівської послідовності - як наука про Бога (поєднання філософії й релігії). А в Україні вони залишились тільки в легендах і казках.
Все більше народознавців схиляються до думки, що український народ може прийти до повноцінного існування, лише повернувшись до своїх витоків.
атрена Васильевна Григорьева - крестьянка в деревне Тальново, одинокая женщина лет 60-ти, по болезни освобожденная от работы в колхозе. М чужим людям бесплатно», а сама «за обзаводом не гналась»: не заводила «добра», не старалась заполучить квартиранта. Главным богатством М. были кадки и горшки с любимыми фикусами, а также старая колченогая кошка, подобранная на улице, грязно-белая коза с кривыми рогами, мыши да тараканы. Еще до революции М. вышла замуж потому, что «мать у них умерла…рук у них не хватало». Мужем М. был младший брат Ефим, хотя любила она старшего – Фаддея. Но тот ушел на войну и пропал. Три года М. ждала Фаддея, но немного не дождалась - он вернулся к уже замужней М. У героини было 6 детей, но все они умерли маленькими. Во время Великой Отечественной войны пропал муж М., и она осталась одна. Поэтому взяла на воспитание младшую дочь Фаддея – Киру. Вставала М в 4-5 часов утра, работала до позднего вечера, но как бы ни уставала, всегда была доброжелательна и приветлива. Всегда М. боялась обременить собой. Когда героиня болела (а это случалось регулярно, 2 раза в месяц), она не жаловалась, лишний раз боялась вызвать врача. Героиня верила в Бога, каждое дело начинала с маленькой молитвы – «С Богом!» Когда выросла воспитанница Кира, М. решила отдать ей свою горницу. Для этого пришлось разделить дом. М. бросилась перевозить имущество вещи Фаддея, застрявшие на санях на железнодорожном переезде, М. попала под поезд. Ее отсутствие в этом мире тут же стало заметно: к кому теперь обращаться за На фоне смерти М. проявляются алчные характеры ее сестер, Фаддея, подруги Маши, которые на похоронах начинают делить нищий скарб героини. Видя все это, рассказчик понимает, что «не стоит село без праведника», т.е. без М.
Іноді доводиться чути, що поклоніння Крішні, шанувальників якого більшає в Україні, підриває наше національне коріння, нашу культуру й духовність. Насправді ж, як бачимо, усе якраз навпаки - інтерес українського народу до ведичної культури походить з історичного коріння.
Духовні скарби ведичної культури - не просто собі цікава архаїка. В них пульсує реальне, дійове знання, якого нам так не вистачає нині, в час безпам'ятства й невігластва.
На жаль, ще багато лідерів суспільства вважають другорядним питання поширення ведичних знань, віддаючи пріоритет насущним політичним, економічним і соціальним питанням, не усвідомлюючи, що їх буде легше вирішувати, коли людство оволодіє цими знаннями.
У Ведах містяться такі знання з філософії, психології й медицини, астрономії й астрології, фізики й хімії, мікробіології й математики, літератури й мистецтва, історії й загальнолюдських проблем, які можуть стати корисним набутком сучасної наукової думки, до подолати соціальну кризу.
Прийшов час зрозуміти, що Веди - це загальнолюдське надбання, одвічні витоки української культури, мудрість їх перевірена тисячоліттями. Відмінність лише в тому, що в Індії вони збереглись і передаються без спотворень низкою учнівської послідовності - як наука про Бога (поєднання філософії й релігії). А в Україні вони залишились тільки в легендах і казках.
Все більше народознавців схиляються до думки, що український народ може прийти до повноцінного існування, лише повернувшись до своїх витоків.