Чим більше перешкод і труднощів, тим більше слави попереду.Я й слухати не хочу, що бувають на світі такі тварини, як п'яні попи, - заперечив на це чернець, - а якщо і бувають, то негоже, щоб мирянин так відгукувався про духовне обличчі! Дотримуйся пристойності, друже мій, і скажи, що святий чоловік був занурений у роздуми, а від цього нерідко буває, що голова паморочиться і ноги тремтять, немов шлунок переповнений молодим вином. Я на собі відчув такий стан. Ні, помсту - це бенкет богів. І якщо правда, як запевняють нас священики, що боги приберігають це право для самих себе, значить, вони вважають це насолода занадто цінним, щоб надавати його простим смертним. А честолюбство! Це така спокуса, яке здатне турбувати людську душу навіть серед небесного блаженства.Нам залишився тільки повітря, щоб дихати, та й його не забрали тільки тому, що інакше ми не виконали б роботу, навалені на наші плечі. Що повкусней та пожирніше, то до їх столу; жінок красивіше - на їх ложі; кращі і найхоробріші з нас повинні служити у військах під початком чужоземців і встеляти своїми кістками далекі країни, а тут мало хто залишається, та й у тих немає ні сил, ні бажання захищати нещасних саксів. Дай бог здоров'я нашому господареві Седріку за те, що він постояв за нас, як личить мужньому воїну ...
В своем романе "Дубровский" А.С. Пушкин описал жизнь крепостных людей, восставших против самодурства худородных помещиков и чиновников их поддерживающих. мы видим, как жестокость и деспотизм Троекурова приводят к тому, что Дубровский умирает. С этого момента в душах и поступках крестьян назревает бунт. Крестьяне присоединились к В.Дубровскому, потому что были возмущены тем, что ими распоряжаются не природные дворяне, а люди неблагородного происхождения. Архип-кузнец говорит : "Слыхано ли дело, подьячие задумали наши владеть,... гонят наших господ с барского двора..." Оскорбление, нанесённое господину, крестьяне восприняли как собственное. Крестьяне Дубровского поняли, что люди, которые должны были судить по закону, нарушили его. Они Троекурову украсть имение их хозяина. В. Дубровский не призывал крепостных идти за ним в лес. Но люди сказали : "Отец наш, кормилец, умрем, не оставим тебя, уйдем с тобою." И те, у кого было сильно развито чувство свободы и справедливости, ушли с Дубровским. После пожара в Кистенёвке появилась шайка благородных разбойников, которая грабила только богатых помещиков. Бунт в душе народа часто выливается в реальную борьбу. Но, к сожалению, во времена крепостного права те кто боролся за справедливость и свободу, становились разбойниками.
Ні, помсту - це бенкет богів. І якщо правда, як запевняють нас священики, що боги приберігають це право для самих себе, значить, вони вважають це насолода занадто цінним, щоб надавати його простим смертним. А честолюбство! Це така спокуса, яке здатне турбувати людську душу навіть серед небесного блаженства.Нам залишився тільки повітря, щоб дихати, та й його не забрали тільки тому, що інакше ми не виконали б роботу, навалені на наші плечі. Що повкусней та пожирніше, то до їх столу; жінок красивіше - на їх ложі; кращі і найхоробріші з нас повинні служити у військах під початком чужоземців і встеляти своїми кістками далекі країни, а тут мало хто залишається, та й у тих немає ні сил, ні бажання захищати нещасних саксів. Дай бог здоров'я нашому господареві Седріку за те, що він постояв за нас, як личить мужньому воїну ...
мы видим, как жестокость и деспотизм Троекурова приводят к тому, что Дубровский умирает. С этого момента в душах и поступках крестьян назревает бунт.
Крестьяне присоединились к В.Дубровскому, потому что были возмущены тем, что ими распоряжаются не природные дворяне, а люди неблагородного происхождения. Архип-кузнец говорит : "Слыхано ли дело, подьячие задумали наши владеть,... гонят наших господ с барского двора..." Оскорбление, нанесённое господину, крестьяне восприняли как собственное. Крестьяне Дубровского поняли, что люди, которые должны были судить по закону, нарушили его. Они Троекурову украсть имение их хозяина. В. Дубровский не призывал крепостных идти за ним в лес. Но люди сказали : "Отец наш, кормилец, умрем, не оставим тебя, уйдем с тобою." И те, у кого было сильно развито чувство свободы и справедливости, ушли с Дубровским. После пожара в Кистенёвке появилась шайка благородных разбойников, которая грабила только богатых помещиков.
Бунт в душе народа часто выливается в реальную борьбу. Но, к сожалению, во времена крепостного права те кто боролся за справедливость и свободу, становились разбойниками.