Во 21-ом веке, для того чтобы ощущать себя уверенно и быть в центре интереса, достаточно модно одеваться также иметь один из последних Iphone. Многие подростки в погоне за данной «модой», и за брендовыми предметами, делают множество действий, о которых затем сожалеют: крадут вещи с торговых центров, уходят, с учреждений никак не оплатив.
Расскажу один из случаев, когда я с подружкой пошла в ТЦ, он был не очень большой. Зашли мы в отдел, где продавались вещи, было, много людей и особого внимания на нас некто не обращал. Я смотрела на очки, а она шарфы. Вроде нечего не предвещала беды. Но вдруг она подходит ко мне и говорит, мол, идём отсюда, здесь нет нечего хорошего, так мы и сделали. Выйдя из магазина, отойдя, от него метров 200 она показывает, мне шарф который украла с вешалки. Шарф был очень хорошего качества и стоил не мало. Когда я увидела, цену я немало удивилась. Я некогда не понимала, зачем моя подруга это делает, ведь всё у неё есть. Другой случай был тогда, когда она украла помаду, это было в магазине косметики. Она попросила продавщицу дать ей посмотреть то, что заставило продавца, повернутся спиной.
Я всегда знала, что воровство это плохо и каждому сочтётся. Но на сегодняшний день кража для людей стала нормой. Заповедь "не кради" превратилась "не попадись". На данный момент такой образ жизни ведут те, кто ещё умственно не повзрослел. По моему мнению, людям иногда входит это даже в кровь. Они не могут без того что приносит им адреналин. Они будут продолжать до тех пор, пока не понесут какое-то наказание в виде штрафа или чего другого. А иногда не останавливает даже это, они продолжают, красть, не думая о том, что им всё зачтётся.
"Людина" — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку це слово пишуть з великої букви — Людина...
Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?" Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність.
Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна до , потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну до ? Подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це?
Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми, — людяності. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоненка.
СОЧИНЕНИЕ НА СВОБОДНУЮ ТЕМУ
Во 21-ом веке, для того чтобы ощущать себя уверенно и быть в центре интереса, достаточно модно одеваться также иметь один из последних Iphone. Многие подростки в погоне за данной «модой», и за брендовыми предметами, делают множество действий, о которых затем сожалеют: крадут вещи с торговых центров, уходят, с учреждений никак не оплатив.
Расскажу один из случаев, когда я с подружкой пошла в ТЦ, он был не очень большой. Зашли мы в отдел, где продавались вещи, было, много людей и особого внимания на нас некто не обращал. Я смотрела на очки, а она шарфы. Вроде нечего не предвещала беды. Но вдруг она подходит ко мне и говорит, мол, идём отсюда, здесь нет нечего хорошего, так мы и сделали. Выйдя из магазина, отойдя, от него метров 200 она показывает, мне шарф который украла с вешалки. Шарф был очень хорошего качества и стоил не мало. Когда я увидела, цену я немало удивилась. Я некогда не понимала, зачем моя подруга это делает, ведь всё у неё есть. Другой случай был тогда, когда она украла помаду, это было в магазине косметики. Она попросила продавщицу дать ей посмотреть то, что заставило продавца, повернутся спиной.
Я всегда знала, что воровство это плохо и каждому сочтётся. Но на сегодняшний день кража для людей стала нормой. Заповедь "не кради" превратилась "не попадись". На данный момент такой образ жизни ведут те, кто ещё умственно не повзрослел. По моему мнению, людям иногда входит это даже в кровь. Они не могут без того что приносит им адреналин. Они будут продолжать до тех пор, пока не понесут какое-то наказание в виде штрафа или чего другого. А иногда не останавливает даже это, они продолжают, красть, не думая о том, что им всё зачтётся.
Объяснение:
"Людина" — багатозначне слово. Воно позначає одну з істот на землі і водночас має піднесене значення всього загалу якостей і почуттів, які повинна мати в собі ця істота. У такому випадку це слово пишуть з великої букви — Людина...
Що ж потрібно кожному з нас для того, щоб іменуватися Людиною? Одні скажуть — бути порядним і добрим, інші — мати купу грошей, треті дадуть відповідь: "Що потрібно? Нічого! Я маю руки, пересуваюся на двох ногах, значить, я і так людина. А з великої букви чи з малої — неважливо. Яка різниця?" Відповімо: різниця дуже велика. Пересуваються, вживають їжу, сплять всі живі істоти на Землі, але вони не можуть називатися людьми. Від тварин нас відрізняють не лише анатомічні ознаки, і навіть не розвинений інтелект. Нас відрізняє людяність.
Для того, щоб вважати себе людяними, ми повинні бути добрими, чесними, справедливими. Однак головне — любов до ближнього свого. Всі ми чули, що потрібно до інших ставитися так, як хотів би, щоб ставились до тебе. Це означає, що на жодну хвилину не можна забувати: поряд з тобою є люди, яким, можливо, потрібна до , потрібне співчуття. Хто знає, може, співчуття чекають саме від вас? І саме від вас сподіваються отримати необхідну до ? Подумайте, перш ніж відвертатися: ви теж бували у ситуаціях, коли добра порада, ласкавий погляд були так необхідні! Так чому ж багато хто з нас забуває про це?
Розповідають, що іноді, коли на кішку нападають собаки, інші кішки починають захищати її, кидаючись у бій з суперником, набагато сильнішим від них. Слухаєш такі розповіді й дивуєшся: якщо навіть тварини захищають одна одну, то як же люди можуть лишатися байдужими до нещасть своїх близьких? Однак не всі, далеко не всі. Знаємо випадки справжньої самопожертви, гідної звання "Людина". Це і герої війни, що йшли в атаку, перебували в нелюдських умовах для щастя майбутніх поколінь, і вірний друг, що ділиться останнім шматком хліба, ризикуючи залишитись голодним сам, і наша рідна матуся, яка ночами не спала, чекаючи нас із далекої поїздки, хвилюючись за нашу долю. Не обов'язково шукати приклади істинної людяності у книжках, у розповідях, можна озирнутися довкола, придивитися до близьких, до друзів, зазирнути вглиб власної душі і зрозуміти, що справжній некорисливий подвиг в ім'я людяності тут, поруч з нами. Так давайте ж навчимося любити одне одного, поважати прагнення, думки й почуття людські, давайте віднині й назавжди за основу свого життя візьмемо правило діяти лише за законами честі, моралі — тими складовими, що і становлять основу того, що робить нас Людьми, — людяності. Тоді не виникатиме війн, у небуття підуть сварки й суперечки, головною ж цінністю стане життя кожного із жителів планети. І звучатимуть у душах людей слова Василя Симоненка.