- та це ж пилип! а, щоб тебе холєра ясна взяла! проте по його обличчю було видно, що якби швайку справді вхопила холера, то він був би вельми засмучений .гей, то тільки стріли в небо швидко випускають, - відказав дід кібчик. - а добру річ роблять не один день. грицикові було моторошно. раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. а тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі. бо лях, аби ти знав, не кращий від татарина. або й ще гірший. ординець, бач, шаблюкою голову знесе, а лях до горлянки пазурі тягне… ет, і коли це закінчиться? у воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. раніше це називалося здобичництвом. а тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. а чому саме - ніхто вже й не скаже. щоправда, саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід кібчик інколи казав таке: - по-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. а нинішні… - тут дід кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
«есть у б. житкова рассказ о команде на пароходе, в трюме которого горит бертолетова соль. описание в «механике салерно» посвящено не столько – таких описаний в мировой много, сколько анализу подвига команды, которая сохраняет пассажиров от гибели и страха» . события разворачиваются быстро, в каждой главе происходит что-то важное, решения принимать нужно быстро) капитан, человек опытный, бывалый, узнав о в трюме, он действует чётко, быстро, понимая, что «страх – огонь в соломе» люди от страха теряют голову, становятся . «нельзя, чтобы знали пассажиры. их двести пять человек. начнётся паника. страх – это огонь в соломе. он охватит всех. все в один миг потеряют ум. тогда люди ревут по-звериному. толпой мечутся по палубе. бросаются сотнями к шлюпкам. топорами рубят руки. мужчины с ножами бросаются на женщин. пробивают себе дорогу. матросы не слушают капитана. давят, рвут пассажиров. окровавленная толпа бьётся, ревёт, - так думает капитан. он много знал таких случаев. он не должен этого допустить» капитан объявляет на судне военное положение. кораблю – полный ход. команде делать плоты под руководством салерно. штурману и второму механику развлекать пассажиров, чтобы те ничего не заподозрили. капитан выкинул за борт одного любопытного пассажира, который стал догадываться, что на судне что-то происходит. экстремальная ситуация диктует иногда свои условия, но ведь капитан несёт ответственность за жизнь всех пассажиров, он в ответе за каждый свой поступок, т. к. от его поступков зависит порой жизнь других людей. а капитан разрешает взять на борт «левые» бочки, даже не проверив, что в них. значит, он косвенно тоже является виновником сначала матросы беспрекословно подчинялись капитану и механикам, работали не покладая рук, они понимали всю опасность ситуации. но жара, духота, тяжёлая работа до изнеможения сделали своё чёрное дело. услышав, что на палубе играет музыка и пассажиры развлекаются, матросы отказываются работать и поднимают «бунт. когда механик салерно брал опасный груз на судно, он не думал об опасности, думал только о выгоде, о тех трёхстах лирах, которые он получит. он не сразу сказал капитану, что в бочках бертолетова соль. но работал он вместе с матросами до изнеможения, во время бунта уговаривал матросов потерпеть. чувство вины не даёт ему покоя, он раскаивается, сознаётся во всём капитану, даже внешне меняется: «старик осунулся за эти два дня» . как мальчик, старик глядел на капитана, будто хотел сказать: «ну, прикажи скорее, и я в воду брошусь» . во время спуска пассажиров на шлюпки салерно «точно, без окриков, руководил, и руки людей работали дружно в лад» рассказ заканчивается тем, что все пассажиры спасены, люди после трёх дней, проведённых в шлюпках, «перешли на пароход» , подоспевший на . «недосчитались старика салерно. когда он пропал, кто его знает» . салерно не смог пережить своей вины, спасая людей, он жертвует своей жизнью. он понимал, что дальнейшая жизнь для него невозможна, поэтому переоделся в чистую рубаху. он заранее всё решил для себя.
- та це ж пилип! а, щоб тебе холєра ясна взяла! проте по його обличчю було видно, що якби швайку справді вхопила холера, то він був би вельми засмучений .гей, то тільки стріли в небо швидко випускають, - відказав дід кібчик. - а добру річ роблять не один день. грицикові було моторошно. раніше він гадав, що треба стерегтися лише татар. а тепер, виявилося, і серед своїх є не кращі. бо лях, аби ти знав, не кращий від татарина. або й ще гірший. ординець, бач, шаблюкою голову знесе, а лях до горлянки пазурі тягне… ет, і коли це закінчиться? у воронівці так повелося здавна: як тільки висівали в землю зерно, найметкіші хлопці збивалися у ватагу і йшли у дніпровські плавні полювати на звіра чи ловити рибу. раніше це називалося здобичництвом. а тепер, хоча хлопці займаються все тим же, чомусь називається козакуванням. а чому саме - ніхто вже й не скаже. щоправда, саньків далекий родич і сусіда сухорукий дід кібчик інколи казав таке: - по-татарському козак - це вільна людина, котрій і сам чорт не брат. хоче - звіра полює, хоче - візьметься за шаблюку і йде на ногайця. а нинішні… - тут дід кібчик презирливо спльовував на землю, - швидше від кози пішли. обгризає геть усе в плавнях, а з очеретів і носа не висовує. щоб, бува, якийсь татарин його не побачив.
подробнее на livelib.ru: