Главный герой рассказа несколько раз отмечает, что любит семью дяди
Левонтьева, и не только потому, что в день получки Левонтия его усаживали за стол
и наперебой угощали. Мальчик говорит: «Дядя Левонтий плавал когда-то по морям,
любил море, ая любил его». Юному герою кажется, будто бабушка не любит его,
а дядя Левонтий любит: «Моя мать утонула. Чего хорошего? Я нынче сирота.
Несчастный человек, и меня некому. Левонтий только пьяный жалеет,
и всё. А бабушка только кричит да нет-нет и поддаст — у неё не задержится».

Так ли это на самом деле? Можно ли назвать пьяные слёзы дяди Левонтия
проявлением любви к мальчику, а подзатыльники и крики бабушки — проявлением
нелюбви? Сформулируйте и объясните свою точку зрения.(конь с розовой гривой)

Показать ответ

Ответ:

egorbelov06

04.03.2022 07:07

1б

2г (Пісні Марусі Чурай "Засвіт встали козаченьки", "Віють вітри, віють буйні","Ой не ходи ,Грицю... ")

3 В

4.в Поет — головний герой "Давньої казки" Лесі Українки — шкільний твір, приклад учнівського твору).

5г (З дитинства: дощ — Василь Голобородько,)

6а (Іва́н Карпе́нко-Ка́рий (справжнє прізвище — Тобілевич)

2.Г

3. Що ж це за ціна, якою вимірювалася споконвічно бажана людством воля? Це - власне життя! Коцюбинський доводить, що життя дорівнює волі, а волю можна виборити лише життям. І це стосується не тільки героїв оповідання - Остапа та Соломії, здатних на все заради волі. Я вважаю, що в їх образі письменник узагальнив увесь поневолений український народ, який вже ставав на революційний шлях. У уяві М. Коцюбинського поневолене селянство - це вже не "віл у ярмі". Саме для того, щоб показати "жевріння іскри у попелі", автор насичує оповідання показом тієї ціни, тих жахливих пригод, які на кожному кроці чекали на втікачів від панського ярма, коли "почуття дійсності втрачалося".Найвищу ціну заплатили герої М. Коцюбинського за волю, за щасливе життя. Сум і відчай наповнює душу після прочитання твору. Але, незважаючи на трагічну кінцівку оповідання, автор возвеличує волелюбність рідного народу, для якого шлях до щастя - це самовіддана боротьба за волю та незалежність.

4.Ні не можна тому що справжній князь знав би що смерті одного дракона буде людям замало і тому що справжній друг буде робить все для того, щоб ти жив і не потрапив в якусь халепу.

5.Вітька Горобець цитатна характеристика Неповних 14 років Вітька — високий, худий, з рідким білявим чубчиком — не міг і хвилини спокійно всидіти на місці. Запальний і рвучкий, швидкий… Він вродився балакучий, як сорока, може годинами безугавно тріскотіти. Перше хвилювання потроху зникає. До хлопця знову повертається здатність мислити, говорити. Вітька все кружляє й кружляє між вербами. На ньому нові (сині в смужечку) штани й жовті рипучі черевики. Рукава білої сорочки по-парубочому закачані по лікті. На голові — бокс (таки домучив клятий Левонтій!), білявий чубчик непокірно стовбурчиться. Хлопцеві так хочеться утнути щось героїчне, щось таке лицарське. Безперечно, на очах у дівчини. Щоб побачила, який він сміливий та відважний. — Ой, який же ти замурзаний! — сплеснула руками.— І вуха у сажі, герою ти мій сміливий, орлику відважний! Ти, мов той лев, накинувся на вогонь.

1.Твір "Місце для дракона актуальний для сьогодення тому, що він написаний саме для сьогодення і саме про наш народ. Про народ, сили якого підупадають, якщо йому нема кого проклинати. Про народ ліриків, а не воїнів. Про юрбу, яка "об’єднана мовою, вишиванками й піснями про безсмертя". Твір цей не втрачає своєї актуальності і в наш час. Він учить нас, що зі злом, несправедливістю треба боротися, але так, щоб не скоїти ще більшого зла, бо далеко не всіма шляхами можна дійти праведного діяння. І ніколи неправда не може бути на благо людині. Гіркий досвід героя роману вчить нас: не можна побудувати справедливості неправедними діями, не можна стати щасливим на нещасті інших. Лише з добра можуть вирости зернятка добра, а зло породить ще більше зло. Але і добро слід робити чистими руками, не заплямованими людською кров’ю. Ця повість підштовхує до серйозних роздумів, переосмислення цінностей, підштовхує з’ясувати для себе, що є добро, а що – зло, яку величезну цінність має людське життя, яке не маєш права зганьбити й відібрати. Твір змушує нас замислитись і над загальнолюдськими проблемами: чи може зло породити добро, чи кожен гріх можна спокутувати, що керує вчинками окремих людей?

Объяснение:

0,0(0 оценок)

Ответ: