Грядущей поры Вставало вдали всё пришедшее после. Все мысли веков, все мечты --- питмка плыла. Ребята! Выразительно прочитайте стихотворные отрывки. Вспомни откуда эти строки! Вставьте в слова пропущенные буквы, обозначьте в какой части слова вставили пропущенную букву. Спишите только те строки, где вставили орфограмму. 1. Петуш...кс высокой спицы. Стал стеречь его границы. 2. Ель растёт перед дворц...М, А под ней хрустальный дом; Белка там живёт ручная, Да затейница какая! 3. Ветер по морю гуляет и кораблик подгоняет; Он бежит себе в волнах На поднятых парусах Мимо острова крутого, Мимо города больш...го. 4. Уж не хочет быть она цариц...й, Хочет быть владычиц...й морскою. 5. И царица хохотать, И плечами пожимать, и подмигивать глазами, И прищ...лкивать перстами. II/ Спишите. В каждой группе словосочетаний найдите лишнее, подчеркните, аргументируйте свой выбор. 1) Пунц...вый румянец, свеж...е яблоко, ключ...вая вода. 2) Ветх...е корыто, ситц...вый сарафан, свинц...вые тучи. III/ Распредели! Запишите словосочетания в два столбика: в первый — словосочетания с буквой О в суффиксах прилагательных, во второй — с буквой Е. Куч...вые облака, сторож...вой пёс, вещ...вой мешок, камыш...вые заросли, сургуч...вая печать, замш...вые сапоги, бубенц...вый звон, холщ...вая рубаха, кумач...вый пояс У МЕНЯ СО ПОЖ КТО НИБУД
Это произведение о мещание по фамилии Журден. Он жил с женой, дочерью и служанкой. Из-за того, что он был ленивым, ему трудно было даже одеваться и слуги это делали это за него. Он никогда не считал деньги, тратя их на всё что попало. Нанял себе учителей музыки, танцев, фехтования и философии. Учитель фехтования был жестоким и толком не владел своей "наукой", впрочем как и другие учителя по своему делу. Когда Журден с его уроков бросил вызов служанке, то он проиграл ей. Философ преподаёт всякую ерунду, что только придумывал. Считал, что надо быть всегда терпеливым, хотя сам не проявляет терпеливость в схватке с другими "учителями". Сам преподавал, те уроки, чему учили его "учителя" своей семье, его не понимали и считали всё ерундой. Ещё Журден отдал много денег в долг своему "другу", который их только тратил, обещая вернуть, но он их так и не возвратил. Этот человек сделал вид, что влюбился в его дочь (или служанку, уже забыла в кого), чтобы по закону не пришлось ничего не возвращать...
В основі сюжету «Гамлета», написаного Шекспіром на самому початку XVII століття, лежить старовинна легенда. Вона розповідає про те, як юний принц Гамлет, прикинувшись божевільним, щоб не здаватися небезпечним для ворогів, помстився своєму дядькові за вбивство батька. У легенди щасливий кінець – Гамлет тріумфує.
У трагедії Шекспіра все інакше. Шекспірівський час породив людей, які, бачачи навколо брехню і неправду, мріяли про інші, справедливі людські відносини. Але вони розуміли, що безсилі перетворити цю мрію в реальність. Ось таким і показаний Гамлет. Як не схожий принц на інших! Він один весь у чорному серед оточуючих його вбраних і усміхнених людей. Погляд його похмурий, брови зрушені. Він уболіває про свого несподівано померлого батька, якого занадто швидко забула королева:
«Немає місяця! І цілі черевики,
У яких труну батька супроводжувала».
Розповідь Привиду про підле вбивстві остаточно розкриває Гамлету очі на злочинність навколишнього світу. Руйнуються колишні підвалини, весь світ здається принцу «нікчемним, плоским і тупим». Тінь батька закликає Гамлета до помсти: «Прощай, прощай і пам’ятай про мене!». Принц приголомшений. Повернення до минулого немає. Втрачені його колишні уявлення про життя і людей. «Порвалася днів єднальна нитка.
Як мені обривки її з’єднати?» – Вигукує він.
У легенді головне для Гамлета – борг кровної помсти. Але в трагедії Шекспіра принц не тільки прагне помститися за вбивство батька – він мріє змінити світ, де панують зрада і обман («розбещений століття»), в кращу сторону. Але він може тільки мріяти про це. Цей розлад між мрією і дійсністю змушує Гамлета метатися, бути незадоволеним собою. Він весь у сум’ятті, в шуканнях. Протягом всієї трагедії Гамлет – пристрасний, обурений викривач. Все ясніше принц бачить, що ті, кому він вірив і кого любив, вільно чи мимоволі опинилися в таборі ворогів: мати, Полоній, Лаерт, Офелія. Зрадниками стають і шкільні товариші – Гильденстерн і Розенкранц. Від цього йому стає ще болючіше. Гамлет страждає, йому здається, що весь світ – в’язниця, а його батьківщина Данія – похмуре підземелля.
Згадуючи про свою клятву, він дорікає себе в тому, що занадто зволікає з помстою. Але бажання діяти бореться з сумнівами. Крім помсти, його хвилюють глибокі проблеми століття, сенс життя:
«Бути чи не бути, ось в чому питання.
Змиритися під ударами долі
Чи треба чинити опір
І в смертній сутичці з цілим морем бід
Покінчити з ними разом. Померти. Забутися
І знати, що цим обриваєш ланцюг
Серцевих мук і тисячі поневірянь,
Властивих тілу».
Бути для Гамлета – значить мислити, вірити в людину і діяти у згоді зі своїми переконаннями і вірою. Але навколо торжествує зло, яке він поодинці не може перемогти. І Гамлет мучиться від внутрішнього розладу. Гамлета труять, як звіра. Маска безумства дає йому можливість говорити ворогам в обличчя правду. Адже божевільному це можна. Але принц розуміє і те, що словами ворогів не перемогти, що людина тільки тоді чогось варта, коли діє заради великої мети. Особиста ж помста не може бути такою метою.
У драмі Шекспіра Гамлет гине. Гине і Лаерт. Заколотий король, отруєна королева. В останні хвилини життя Гамлет просить свого друга Гораціо розповісти світові про його життя. Він думає про нащадків, про долю своєї країни.
Великий драматург звернув розв’язку своїй трагедії до майбутнього. Може, ті, хто прийде на зміну загиблим, будуть жити по-іншому: краще, чистіше, без лицемірства і обману. Недарма ж принц датський називав людину «вродою всесвіту, вінцем усього живого».