Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".
Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".
Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"
Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.
Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?
Джек Лондон — американский писатель, наиболее известный, как автор приключенческих рассказов и романов.
-родился 12 января 1876 года в Сан-Франциско
-Мать будущего писателя, Флора Веллман, была учителем музыки и увлекалась спиритизмом,
-Школьником продавал утренние и вечерние газеты.
-поступил на консервную фабрику рабочим.
-В 1893 году нанялся матросом на промысловую шхуну, отправляющуюся на ловлю котиков к берегам Японии и в Берингово море
-Первый очерк Лондона «Тайфун у берегов Японии», послуживший началом его литературной карьеры, за который он получил первую премию одной из газет Сан-Франциско, был опубликован 12 ноября 1893 года.
-В 1894 принимал участие в походе безработных на Вашингтон, после чего месяц просидел в тюрьме за бродяжничество.
-В 1895 вступил в Социалистическую рабочую партию США,
-с 1900 — член Социалистической партии США
- Джек Лондон поступил в Калифорнийский университет
-Весной 1897 Джек Лондон поддался «золотой лихорадке» (Gold Rush) и уехал на Аляску.
-Более серьезно заниматься литературой стал в 23 года после возвращения с Аляски: первые северные рассказы были опубликованы в 1899, а уже в 1900 была издана его первая книга — сборник рассказов «Сын волка».
-В 1904–05 гг. Лондон работает военным корреспондентом на Русско-японской войне.
Объяснение
Стислий переказ, виклад змісту
Кавказькі гори "засіяні горем, кров’ю политі" — там тривалий час іде війна. Споконвіку там орел карає Прометея, та не в змозі подолати мужнього титана: "Не вмирає душа наша. Не вмирає воля".
Ліричний герой звертається до Бога, коли ж нарешті "прокинеться правда" й кати перестануть знущатися з людей: "Ми віруєм твоїй силі І духу живому Встане правда! Встане воля!" А поки що "течуть ріки, Кровавії ріки!" Кавказькі гори политі кров’ю, бо там живуть волелюбні народи, які відчайдушно захищають свою батьківщину. Тисячами там гинуть і царські солдати, яким ця війна зовсім не потрібна. А скільки сліз пролито! їх вистачить, щоб утопити "всіх імператорів... з дітьми і внуками".
Ліричний герой поеми славить синів Кавказу — "лицарів великих: Борітеся — поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая!" Він протиставляє вільному Кавказу, який не зазіхає на чуже, кріпосницьку Росію, в якій можуть лише навчити, як ошукувати людей, здирати з них останню шкуру, мордувати по тюрмах, продавати чи програвати в карти своїх же братів — християн. І докоряє панству, що люблять вони "на братові Шкуру, а не душу!"
Зажерливі й багаті моляться Христу, б’ють поклони за крадіжку, кров, війну, щоб потім йому ж принести в дар украдені ними багатства.
Поет звертається до пам’яті свого друга Якова де Бальмена, який загинув на Кавказі, і "не за Україну, а за її ката". З обуренням він говорить про облудні твердження загарбників, ніби вони несуть ту темним і "диким" народам: "Все покажем! Тілько дайте Себе в руки взяти, Як і тюрми мурувати, Кайдани кувати... Всьому навчим; тілько дайте Свої сині гори Остатнії.. бо вже взяли І поле, і море".
Критика, коментарі до твору, пояснення (стисло):
Отримавши звістку про загибель свого друга Якова де Бальмена у війні з кавказцями, поет гірко роздумує над цією безглуздою втратою життя за чужі загарбницькі інтереси. Він повністю на боці вільнолюбного кавказького народу, який захищає свою батьківщину і страждає, як Прометей. Царський уряд прикривається тим, що Несе ту диким народам. Але чому може навчити держава інших, коли сама гнобить свій народ, продає братів-єдиновірців і всі питання вирішує за до кайданів та в’язниць?
Джек Лондон — американский писатель, наиболее известный, как автор приключенческих рассказов и романов.
-родился 12 января 1876 года в Сан-Франциско
-Мать будущего писателя, Флора Веллман, была учителем музыки и увлекалась спиритизмом,
-Школьником продавал утренние и вечерние газеты.
-поступил на консервную фабрику рабочим.
-В 1893 году нанялся матросом на промысловую шхуну, отправляющуюся на ловлю котиков к берегам Японии и в Берингово море
-Первый очерк Лондона «Тайфун у берегов Японии», послуживший началом его литературной карьеры, за который он получил первую премию одной из газет Сан-Франциско, был опубликован 12 ноября 1893 года.
-В 1894 принимал участие в походе безработных на Вашингтон, после чего месяц просидел в тюрьме за бродяжничество.
-В 1895 вступил в Социалистическую рабочую партию США,
-с 1900 — член Социалистической партии США
- Джек Лондон поступил в Калифорнийский университет
-Весной 1897 Джек Лондон поддался «золотой лихорадке» (Gold Rush) и уехал на Аляску.
-Более серьезно заниматься литературой стал в 23 года после возвращения с Аляски: первые северные рассказы были опубликованы в 1899, а уже в 1900 была издана его первая книга — сборник рассказов «Сын волка».
-В 1904–05 гг. Лондон работает военным корреспондентом на Русско-японской войне.