Хэлп)) Прочитайте предсмертное стихотворение В. Шаламова. О чем говорит Шаламов? Каковы итоги его жизни? Почему финал не столь трагичен, сколь враждебен?
***
Похолодеет вдруг рука,
И кровь с лица мгновенно схлынет,
И смертная дохнет тоска
Тяжелой горечью полыни.
Я умолкаю. Я клянусь,
Беззвучно шевеля губами,
Что я еще сюда вернусь,
Еще вернусь сюда – за вами!
Что значит для меня моя Родина
Родина есть у каждого человека. Родиной называется страна, где человек родился. Обычно - это место, где детские годы. Сними связаны самые приятные воспоминания.
Для меня родина - это не только место, где я родился, но ещё родной город, семья, друзья и природа. В родном доме тебя всегда ждут, тебе всегда рады.
Думая о родине, я вижу перед собой улицы моего любимого города, лица моих родных, леса и озёра родного края.
В центре города есть моё любимое место - это Сквер памяти героев с Вечным огнём. Когда я бываю там, я думаю о людях, которые уходили на фронт. Они так сильно любили свою родину, что даже были готовы умереть, защищая её.
У каждого человека своя родина. Но я знаю точно - это самое лучшее место на Земле.
Відповідь:
Батько, Пророк, Кобзар, Великий Тарас... Таким він увійшов у життя свого народу. І цілі покоління йшли за його словом, як за світлом. І бачили в ньому силу, надію, опору
А він же був простою смертною людиною. В холодних і глухих застінках Петропавлівського равеліну його душа боліла не лише за Вкраїну:
Мій Боже милий! як хотілось,
Щоб хто-небудь мені сказав
Хоч слово мудре; щоб я знав,
Для кого я пишу? для чого?
І - ні слова: самотність.
Єдиний світлий промінчик - спогади та надія. От вони і виткали акварельно-легку картину-мрію: садок вишневий, хрущі над вишнями, вечірня зіронька. І над тим усім - пісня дуетом: дівчат і солов'їв. І наче кадри кінофільму - лаконічні і місткі зорові образи: "плугатарі з плугами йдуть", "сім'я вечеря коло хати", рядочок "маленьких діточок", котрі поснули, втомлені за день розвагами... Ідилія. Наче й нема ні пана, ні його осавула, ні злиднів, ні безправ'я, ні покриток з байстрюками. Є лише тиха зоряна ніч, щаслива родина та пісня, яка плине над вишневим садком. Кадри з паралельної реальності.
Та надходить ранок, а з ним - і тяжкі думи про себе й про народ,
Що дався дурням одурить,
Себе в неволі утопить.
І зболене серце шле своїм землякам наказ-заповіт, без якого ніколи не буде тієї вимріяної вишнево-солов'їної України:
Свою Україну любіть,
Любіть її... Во время люте,
В остатню тяжкую минуту
За неї Господа моліть...
Пояснення: