Хлестаков Мир вещей, характеризующих героя Поступки, отражающие характер героя Речь героя как средство его характеристики Оценка героя другими персонажами
Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.
организации стихотворной речи, противопоставляющий ее прозе. В основе всякого стихосложения лежит заданно чление речи на соотносимые и соизмеримые между собой стихи с характерной стихотворной интонацией. Стихосложение бывает 3 степеней :1)Тексты не имебщие иной организации, кроме чления на стихи,-свободный стих.2) Обычно к этой организации добавляется дополнительная: строки стихов упорядочиваются, уравниваются по наличию тех или иных звуковых элементов.
3) Системы стихосложения, основанные на нескольких признаках: чаще всего одновременно упорядочивается общее количество слогов и расположение слогов определенной высоты, долготы или силы на определенных позициях слогового ряда.
Мабуть, кожен погодиться з тим, що людина - це значно більше, ніж біологічна істота. Людина - істота соціальна. Скажу більше: кожна людина є це частиною суспільства і людства, хоче вона цього чи ні. Єдиний вийняток - це коли людина живе десь наодинці, наприклад, на безлюдному острові. Але ж більшість з нас живе серед людей. Ми всі піддаємося впливу інших людей і в свою чергу теж впливаємо на оточуючих.
Коли людина народжується, вона певний час не є особистістю. Мала дитина мов чистий папірець, на якому батьки та інші люди, що її виховують, "пишуть", якою людина має бути. Може, вона стане саме такою, а може, й ні. Діти можуть брати приклад з багатьох різних людей. Батьки та вихователі розповідають маленькій людині, що таке добре, а що таке погано, як слід поводитися з людьми. Так дитина поволі стає особистістю і соціальною істотою.
Тому кожна людина - дзеркало свого оточення, а в ширшому сенсі - усього суспільства, що її породило, і людства взагалі. Тому в певною мірою можна сказати, що, пізнаючи одну людину, пізнаєш усіх людей.
организации стихотворной речи, противопоставляющий ее прозе. В основе всякого стихосложения лежит заданно чление речи на соотносимые и соизмеримые между собой стихи с характерной стихотворной интонацией. Стихосложение бывает 3 степеней :1)Тексты не имебщие иной организации, кроме чления на стихи,-свободный стих.2) Обычно к этой организации добавляется дополнительная: строки стихов упорядочиваются, уравниваются по наличию тех или иных звуковых элементов.
3) Системы стихосложения, основанные на нескольких признаках: чаще всего одновременно упорядочивается общее количество слогов и расположение слогов определенной высоты, долготы или силы на определенных позициях слогового ряда.