Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.
В якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. Багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. Єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. Лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.
Опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. Зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. Але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. Якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… Чи знайде цей єдиний правильний шлях Юлько? Цю відповідь авторка залишає за кадром. Але я сподіваюся, що таки знайде
Настя - одна из героев рассказа Паустовского "Телеграмма". Она живёт в Ленинграде и там работает в Союзе художников. У Насти была мать Катерина Петровна, которая живёт в Заборье.
Настя не навещала свою мать так как причиной этого являются "важные дела" , занятость в союзе художников. Этим можно сказать, что Настя была занятым человеком. Также она была целеустремлённой так как скульптору Тимофееву устроить выставку. Вскоре Настя получает телеграмму, в которой говорится, что её мать умирает. Это происходит в тот момент, когда раздаются аплодисменты в её честь. В это момент начинают открываться истинные ценности для " ненаглядной" дочери. Автор примо не осуждает Настю, но передаёт свою точку зрения через символический образ Гоголя. Через некоторое время мать Катерина Петровна умирает. Настя не успела увидеть свою мать в живых. Настя проплакала всю ночь в доме, когда приехала в Заборье. Мне кажется, что Настя в глубине души понимает, что ей нужно было бросить свою работу и незамедлительно поехать к своей родной матери после первой телеграммы. Ведь роднее чем родителей в нашей жизни нет.
Характеристика Юлько Ващук:
Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
У Юлька немає внутрішнього стрижня, він загублений між історичними епохами, які вивчає, і людьми, до яких йому байдуже, і яким він потай заздрить, бо інші радіють життю. Юлько хоче спілкуватися, але боїться спілкування, навіть його найкращий друг Славко Беркута водночас є в очах Юлька ворогом, якому Юлько мститься підлістю за те, що вважаю Славкове життя надто простим порівняно зі своїм. І цей складний психологічний клубок проблем породжує жорстокість, невпевненість, внутрішню неорганізованість і нестійкість світосприйняття. Спочатку Юлько ображає поранену сороку, потім принижує інших, тоді намагається підмовити місцевих хуліганів побити Славка, підстерігши його ввечері, коли той вертається з тренування, а коли ситуація складається так, що план з побиттям провалюється, а Юлько опиняється в міліції, хлопець називається Славковим іменем, чим спричиняє купу проблем своєму однокласникові.
В якомусь сенсі мені неймовірно шкода цю людину, яка заплуталася в собі, бо я його розумію. Багато неординарних талановитих підлітків помиляються, намагаючись знайти своє місце під сонцем. Єдиний шлях, як на мене, це повірити у своє обдарування. Лише тоді, згодом і навряд швидко, коли людина буде гідна спілкування з так само неординарними і талановитими, знайдуться й однодумці, й визнання у суспільстві.
Опуститися до рівня інших і розчинитися серед колективу, бути таким, як усі, – не вихід. Зробити жорстокість і зневагу своїм непробивним щитом і гострим мечем – не вихід так само. Але, певно, саме так з розумних й обдарованих виростають геніальні злочинці, які мстяться суспільству за свої не розділені думки і радощі, за свою невимовну самотність. Якщо, звісно, життя не ламає їх раніше… Чи знайде цей єдиний правильний шлях Юлько? Цю відповідь авторка залишає за кадром. Але я сподіваюся, що таки знайде
Объяснение:
Настя - одна из героев рассказа Паустовского "Телеграмма". Она живёт в Ленинграде и там работает в Союзе художников. У Насти была мать Катерина Петровна, которая живёт в Заборье.
Настя не навещала свою мать так как причиной этого являются "важные дела" , занятость в союзе художников. Этим можно сказать, что Настя была занятым человеком. Также она была целеустремлённой так как скульптору Тимофееву устроить выставку. Вскоре Настя получает телеграмму, в которой говорится, что её мать умирает. Это происходит в тот момент, когда раздаются аплодисменты в её честь. В это момент начинают открываться истинные ценности для " ненаглядной" дочери. Автор примо не осуждает Настю, но передаёт свою точку зрения через символический образ Гоголя. Через некоторое время мать Катерина Петровна умирает. Настя не успела увидеть свою мать в живых. Настя проплакала всю ночь в доме, когда приехала в Заборье. Мне кажется, что Настя в глубине души понимает, что ей нужно было бросить свою работу и незамедлительно поехать к своей родной матери после первой телеграммы. Ведь роднее чем родителей в нашей жизни нет.
Объяснение: