Сказка П.П. Ершова "Конек–Горбунок" пользуется заслуженной популярностью вот уже почти 200 лет, будучи впервые опубликованной еще в 1834 году, не без самого А. С. Пушкина. Он одним из первых прочитал это произведение, и настолько высоко его оценил, что лично еще неизвестному тогда Ершову с издательством книги, тем самым введя автора в поэтические круги того времени. И ведь не ошибся – эта сказка не зря вызывает большой интерес как среди детей, так и взрослых. Сюжет настолько увлекательный, что начав читать книгу, уже невозможно будет оторваться, пока не дочитаешь ее до победного конца, ведь главный герой – Иван, как будто и дня не может прожить, чтоб не попасть в очередную историю.
З ім’ям Байрона пов’язана ціла епоха у розвитку не тільки англійської, але й світової літератури XIX сторіччя – епоха романтизму. Сучасників поета вражали надзвичайний масштаб його художніх відкриттів, неординарність поетичного мислення. Найбільш проникливі – насамперед Гете і Пушкін – відчули, що в художньому розвитку людство зробило крок вперед, оскільки у творчості Байрона видно нове ставлення до світу і людини в ньому. У європейському романтизмі не було іншого поета, який би стверджував таку позицію «самодержавства» особистості, яка протистоїть всьому навколишнього світу. Як писав В. Бєлінський, «це особистість, яка прийшла в обурення проти маси і в гордій повстанні своєму сперлася на саму себе». У цьому точному формулюванні відчувається і співчуття напрямку думок Байрона, і розуміння вразливості його творчої позиції, оскільки індивідуалізм поета, знаходячи крайні форми, знаменував не тільки силу, але і слабкість, небезпека ізоляції як героя, так і автора.
Ця вихідна суперечливість, подвійність художньо-філософських устремлінь англійського поета стали причиною неоднозначного ставлення до нього як сучасників, так і наступних поколінь. Визнання винятковість його особистості, феноменальною влади над серцями і розумом сучасників пояснювалося тим, що особистість поета і його творчість нерозривні. Тому романтичне поняття «життєтворчості» надзвичайно важливе в осмисленні творчого шляху художника, оскільки всі перипетії його драматичної долі не менш цікаві, ніж вірші та поеми.
Сказка П.П. Ершова "Конек–Горбунок" пользуется заслуженной популярностью вот уже почти 200 лет, будучи впервые опубликованной еще в 1834 году, не без самого А. С. Пушкина. Он одним из первых прочитал это произведение, и настолько высоко его оценил, что лично еще неизвестному тогда Ершову с издательством книги, тем самым введя автора в поэтические круги того времени. И ведь не ошибся – эта сказка не зря вызывает большой интерес как среди детей, так и взрослых. Сюжет настолько увлекательный, что начав читать книгу, уже невозможно будет оторваться, пока не дочитаешь ее до победного конца, ведь главный герой – Иван, как будто и дня не может прожить, чтоб не попасть в очередную историю.
З ім’ям Байрона пов’язана ціла епоха у розвитку не тільки англійської, але й світової літератури XIX сторіччя – епоха романтизму. Сучасників поета вражали надзвичайний масштаб його художніх відкриттів, неординарність поетичного мислення. Найбільш проникливі – насамперед Гете і Пушкін – відчули, що в художньому розвитку людство зробило крок вперед, оскільки у творчості Байрона видно нове ставлення до світу і людини в ньому. У європейському романтизмі не було іншого поета, який би стверджував таку позицію «самодержавства» особистості, яка протистоїть всьому навколишнього світу. Як писав В. Бєлінський, «це особистість, яка прийшла в обурення проти маси і в гордій повстанні своєму сперлася на саму себе». У цьому точному формулюванні відчувається і співчуття напрямку думок Байрона, і розуміння вразливості його творчої позиції, оскільки індивідуалізм поета, знаходячи крайні форми, знаменував не тільки силу, але і слабкість, небезпека ізоляції як героя, так і автора.
Ця вихідна суперечливість, подвійність художньо-філософських устремлінь англійського поета стали причиною неоднозначного ставлення до нього як сучасників, так і наступних поколінь. Визнання винятковість його особистості, феноменальною влади над серцями і розумом сучасників пояснювалося тим, що особистість поета і його творчість нерозривні. Тому романтичне поняття «життєтворчості» надзвичайно важливе в осмисленні творчого шляху художника, оскільки всі перипетії його драматичної долі не менш цікаві, ніж вірші та поеми.