«Художественное пространство рассказа Какой представилась Жилину горская деревня? Выпишите из текста имена
существительные, характеризующие пространство (речка, гора, ...)
Разделитесь на группы. Оформите свое представление о художественном
пространстве на рисунке или схеме.(кавказский пленник)
Катерина є головною героїнею поеми Т. Г. Шевченка. Це селянська дівчина, довірлива і щира, здатна по-справжньому покохати людину, котра насправді зовсім не гідна її кохання. Так, бувши молодою і вродливою, вона привернула увагу царського офіцера, який, як їй здавалося, покохав її. Залишаючи Катерину, офіцер обіцяв повернутися і одружитися з нею. І Катерина вірила: вона виглядала його майже щодня і не звертала уваги на плітки сусідів, від яких тепер змушена була критися. І хоча іноді в Катерини і виникали сумніви щодо обіцянок москаля, вона їх відганяла: ну як це її коханий її зрадить?
А коханий тим часом вже й забув її. Та й навіщо йому пам'ятати? В нього таких скільки завгодно. Тому він зовсім і не збирається повертатись до Катерини. Тим більше він не думає, що через нього її виженуть з дому, що вона піде шукати його з малою дитиною на руках, ночуватиме попід тинами милостиню, і вже зовсім не сподівався, що вона зустріне-таки його.
Москаль відрікся від Катерини, а вона вважала його своїм єдиним захисником, думала, що він налагодить її з сином життя, сподівалася, кохає її. Тому, пізнавши, який він насправді, Катерина не витримує жорстокої зради, і, збожеволівши від горя, покінчила життя самогубством.
А куди ця нещасна могла ще подітися, окрім ополонки? До свого села, до сусідів і батьків, які її вигнали, вона повертатися не могла, а тим більше не могла жити з дитиною серед чужих людей, котрі відверталися від неї, дізнавшись, хто вона така. Катерина рано чи пізно мала зрозуміти, що вона тепер нікому не потрібна і що їй більше немає місця на цім світі.
Объяснение:
Свидригайлов появляется в тот момент, когда Раскольникову снится
его преступление.
Видя в полусне Свидригайлова, Родион принимает его за продолжение
своего кошмара.
Всё это неслучайно.
Испытывая муки совести во сне, Раскольников притягивает к
себе Аркадия Ивановича, который испытывает такие же страдания,
но не только во сне, но и наяву. Недаром он рассказывает Раскольникову
о привидениях Марфы Ивановны и слуги Фильки, которые ему
периодически являются.
Свидригайлов приходит к Раскольникову по поводу его сестры Дуни.
Душу Аркадия Ивановича пробудила любовь к Дуне.
После того как он неожиданно ее, в нем заговорила совесть.
Он решает Дуню от брака с мерзавцем Лужиным.
Именно поэтому Свидригайлов приходит к Раскольникову и предлагает
передать Дуняше десять тысяч рублей взамен её отказа Лужину.
Но неожиданно разговор между героями переходит на личность
Аркадия Ивановича.
В этом эпизоде он раскрывается не только как человек глубоко
порочный и циничный, но и как человек, страдающий и
раскаивающийся.
Об этом говорят его слова о вечности, которую он заслуживает:
"…представьте себе, будет там одна комнатка, эдак вроде
деревенской бани, закоптелая, а по всем углам пауки, и вот и
вся вечность.
Мне, знаете, в этом роде иногда мерещится…
А почем знать, может быть это и есть справедливое, и знаете,
я бы так непременно нарочно сделал!.."
В разговоре с Раскольниковым Свидригайлов упоминает о
некотором "вояже", который он собирается предпринять
и который оказывается его самоубийством.