Идеальных людей не бывает. У каждого человека есть свои недостатки.
Однако есть такие недостатки, которые никому не мешают, а есть такие, что могут быть неприятны другим.
Например, есть люди, проявляющие грубость по отношению к другим. Общаясь с окружающими, они говорят резким, раздражительным тоном. В их речи обычно чувствуется поучительный тон, звучит презрение или высокомерие. Такие люди не считают нужным выслушать собеседника до конца, перебивают его.
А еще есть друзья-приятели, не умеющие хранить секреты. Этим они часто делают больно другим: ведь тебе, как близкому человеку, доверили самое сокровенное, дорогое, а ты рассказал об этом ради собственного удовольствия посторонним людям.
Серьезным недостатком считаю и неумение сдерживать свое обещание, нарушать данное слово. Вспыльчивость и несдержанность тоже не украшают человека. Разговаривает с тобой такой собеседник, размахивает руками, кричит, не слушает тебя, а слышит только себя. С таким не захочется долго общаться.
Мне не нравятся также люди, которые считают необходимым говорить всю правду в глаза, не учитывая при этом ни обстоятельств, ни настроения собеседника. Упрямство, лживость, жадность — эти черты я тоже считаю недостойными человека. Известно, что поступок порождает привычку, а привычка — характер. Поэтому нужно заниматься самовоспитанием, следить за собой, уметь видеть свои недостатки, относиться к себе объективно, с тем чтобы изживать в своем характере все плохое и изменяться к лучшему — к лучшему и для себя, и для окружающих.
Джон Донн народився 12 лютого 1572 року в католицькій родині і виховувався у дусі католицизму. Його мати, прямий нащадок сестри Томаса Мора, була молодшою дочкою Джона Хейвуда, драматурга і автора епіграм. Його батько, який, за словами першого біографа Донна, Ісаака Волтона, «походив із дуже давнього роду в Уельсі», був успішним лондонським купцем. Джону було чотири роки, коли помер його батько, і незабаром після цього його мати вийшла заміж за доктора Джона Сімінгса, який допоміг їй підняти дітей. Джон вчився в Оксфордському й Кембриджському університетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.
У 1596—1597 Джон Донн подорожував європейським континентом, супроводжуючи графа Ессекса і Волтера Релі в військових операціях проти Іспанії. Вже тоді він писав успішно вірші, що розходились у рукописах. Джон Донн не мав великої прижиттєвої слави як поет, та й не ставив мети уславитися. Він не друкував свої вірші за життя — перше друковане видання побачило світ лише через 2 роки по смерті творця.
Як усіх молодих, його приваблював світ і подорожі. Є свідчення, що Донн подорожував Іспанією і дістався Італії. Потім повернувся в Англію, де влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, сера Томаса Еджертона, лорда-охоронця Великої печатки. Закохавшись у племінницю патрона, 17-річну Анну Мор, таємно і без дозволу родини узяв з нею шлюб. Коли Еджертон дізнався про це, то вигнав Донна і сприяв його арешту і ув'язненню. Звільнившись із в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів у графстві Суррей. Джон Донн упродовж 10 років зазнавав безгрошів'я.
Идеальных людей не бывает. У каждого человека есть свои недостатки.
Однако есть такие недостатки, которые никому не мешают, а есть такие, что могут быть неприятны другим.
Например, есть люди, проявляющие грубость по отношению к другим. Общаясь с окружающими, они говорят резким, раздражительным тоном. В их речи обычно чувствуется поучительный тон, звучит презрение или высокомерие. Такие люди не считают нужным выслушать собеседника до конца, перебивают его.
А еще есть друзья-приятели, не умеющие хранить секреты. Этим они часто делают больно другим: ведь тебе, как близкому человеку, доверили самое сокровенное, дорогое, а ты рассказал об этом ради собственного удовольствия посторонним людям.
Серьезным недостатком считаю и неумение сдерживать свое обещание, нарушать данное слово. Вспыльчивость и несдержанность тоже не украшают человека. Разговаривает с тобой такой собеседник, размахивает руками, кричит, не слушает тебя, а слышит только себя. С таким не захочется долго общаться.
Мне не нравятся также люди, которые считают необходимым говорить всю правду в глаза, не учитывая при этом ни обстоятельств, ни настроения собеседника. Упрямство, лживость, жадность — эти черты я тоже считаю недостойными человека. Известно, что поступок порождает привычку, а привычка — характер. Поэтому нужно заниматься самовоспитанием, следить за собой, уметь видеть свои недостатки, относиться к себе объективно, с тем чтобы изживать в своем характере все плохое и изменяться к лучшему — к лучшему и для себя, и для окружающих.
Це БІОГРАФІЯ
Джон Донн народився 12 лютого 1572 року в католицькій родині і виховувався у дусі католицизму. Його мати, прямий нащадок сестри Томаса Мора, була молодшою дочкою Джона Хейвуда, драматурга і автора епіграм. Його батько, який, за словами першого біографа Донна, Ісаака Волтона, «походив із дуже давнього роду в Уельсі», був успішним лондонським купцем. Джону було чотири роки, коли помер його батько, і незабаром після цього його мати вийшла заміж за доктора Джона Сімінгса, який допоміг їй підняти дітей. Джон вчився в Оксфордському й Кембриджському університетах, але ані там, ані там не отримав диплома: в протестантській Англії діяли обмеження, введені для католиків.
У 1596—1597 Джон Донн подорожував європейським континентом, супроводжуючи графа Ессекса і Волтера Релі в військових операціях проти Іспанії. Вже тоді він писав успішно вірші, що розходились у рукописах. Джон Донн не мав великої прижиттєвої слави як поет, та й не ставив мети уславитися. Він не друкував свої вірші за життя — перше друковане видання побачило світ лише через 2 роки по смерті творця.
Як усіх молодих, його приваблював світ і подорожі. Є свідчення, що Донн подорожував Іспанією і дістався Італії. Потім повернувся в Англію, де влаштувався на роботу секретарем у впливового придворного, сера Томаса Еджертона, лорда-охоронця Великої печатки. Закохавшись у племінницю патрона, 17-річну Анну Мор, таємно і без дозволу родини узяв з нею шлюб. Коли Еджертон дізнався про це, то вигнав Донна і сприяв його арешту і ув'язненню. Звільнившись із в'язниці, Донн разом з Анною поселяється в маєтку її родичів у графстві Суррей. Джон Донн упродовж 10 років зазнавав безгрошів'я.