И Анализ интерпретация текста. Максимальный 5. 15 Задание. Прочитайте отрывок из «Кавказского пленника» Л.Н.Толстото на стр. 63-64. Дайте развёрнутые ответы на вопросы к этому фрагменту. (15 мин.) 1. Кто главные герои этого эпизода? Какой момент из жизни героев изображен в этом эпизоде? [16] 2 Какой прием автору показать различие героев? Докажите, 11 6) 3. Охарактеризуйте поведение героев в этом эпизоде? 1161 4. Какова роль этого эпизода в рассказе? 11 6] 5. Какая проблема поднимается автором в этом
Другими словами, Хлестаков врет не с целью обмануть других ради выгоды - он вообще лишен практической сметки и даже не сразу понял, что его принимают за другого. Если бы он сознательно пыталчся играть важную персону, его бы в момент разоблачили. Нет, Хлестаков врет вдохновенно, как говорят, "из любви к искусству". Он не сколько врет, сколько сочиняет, как сочиняют дети. И, так же как и дети, он обожает быть в центре внимания. А тут такой случай подвернулся! Его внимательно слушают, ему верят - и вот он начинает нести совсем уже невероятную чепуху. И этой чепухе верят все, даже прожженый плут городничий, который "...мошенников над мошенниками обманывал. Трех губернаторов обманул".
Объяснение:
Хлестакова действительно очень трудно сыграть именно таким, каким задумал его Гоголь. Хлестаков непохож на остальных персонажей комедии тем, что он абсолютно искренен и простодушен. Да, он неумен и легкомыслен, но это как раз сыграть нетрудно, а вот ту искренность, с которой он верит собственной лжи...
Как сам Гоголь писал Пушкину вскоре после премьеры "Ревизора" в 1836 году, "Хлестаков вовсе не надувает; он не лгун по ремеслу; он сам позабывает, что лжет, и уже сам почти верит тому, что говорит. Он развернулся, он в духе, видит, что всё идет хорошо, его слушают - и по тому одному он говорит плавнее, развязнее, говорит от души, говорит совершенно откровенно и, говоря ложь, выказывает именно в ней себя таким, как есть."
Євген Павлович Гребінка (або Гребінки) укр. Євген Павлович Гребінка; 21 січня (2 лютого) 1812, хутір Притулок (нині село Мар'янівка), Пирятинський повіт, Полтавська губернія [3] - 3 (15) грудня 1848, Санкт-Петербург) - російський і український поет і письменник. Старший брат академіка архітектури Миколи Гребінка.
Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року, в батьківському маєтку Притулок, в парафії села Коровай, Пирятинського повіту, Полтавської губернії. Походив з дворянської сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Хрещеним його був колезький асесор Василь Іванович Маркович. Євген був другою дитиною в сім'ї Павла Івановича і першим в шлюбі з Надією
Іванівною Чайковської. Раннє дитинство його пройшло під домашнім дахом. Першим вихователем дитини, що живило своїми розповідями його жива уява, була няня, яка ходила за Євгеном. Наступним був домашній учитель Павло Іванович гуслити. За спогадами людей, які близько знали Євгена Павловича в дитинстві, він багато чим був зобов'язаний в своєму розвитку впливу гуслити. Дитина розвивався досить швидко.
Домашня усна хроніка розповідає, що Євген, будучи п'яти років, любив креслити крейдою на підлозі різні фантастичні літери і зображення, а шести років вже дуже порядно читав. Кудрицький, який змінив гуслити в званні домашнього наставника дітей Павла Івановича розповідав:
«Коли я жив в будинку Гребінки, Євген, роздягнувшись і лігши в ліжко, не міг заснути без книги. Мати любила його переважно перед усіма дітьми, боялася за його здоров'я, яке, на її думку, разстраівал він читанням в ліжку, співчувати і радилася з іншими, яким чином звичку його змінити, але він залишався з нею до виїзду мого.Іванович мав особливу повагу до вчених і завжди твердив, при гостях і в сімейному побуті, що єдине бажання його побачити Євгенія професором; для військової служби він призначав третього сина, Аполлона, який абсолютно схожий був на нього, а Євген схожий був на матір. Павло Іванович визначив для Євгена верхову кінь, але не дозволив йому їздити до відомого часу; на 14-му році його віку подарував йому рушницю, з якого перший досвід зробив він 29 червня 1824 року, в день іменин батька, застреливши горлиці, яку батько наказав засмажити: під час столу принесли її, і батько з самовдоволеним виглядом сказав: "личить перш делателю вкусити від плоду ". Взагалі Павло Іванович, дбав про популярність Євгена в дитинстві
Другими словами, Хлестаков врет не с целью обмануть других ради выгоды - он вообще лишен практической сметки и даже не сразу понял, что его принимают за другого. Если бы он сознательно пыталчся играть важную персону, его бы в момент разоблачили. Нет, Хлестаков врет вдохновенно, как говорят, "из любви к искусству". Он не сколько врет, сколько сочиняет, как сочиняют дети. И, так же как и дети, он обожает быть в центре внимания. А тут такой случай подвернулся! Его внимательно слушают, ему верят - и вот он начинает нести совсем уже невероятную чепуху. И этой чепухе верят все, даже прожженый плут городничий, который "...мошенников над мошенниками обманывал. Трех губернаторов обманул".
Объяснение:
Хлестакова действительно очень трудно сыграть именно таким, каким задумал его Гоголь. Хлестаков непохож на остальных персонажей комедии тем, что он абсолютно искренен и простодушен. Да, он неумен и легкомыслен, но это как раз сыграть нетрудно, а вот ту искренность, с которой он верит собственной лжи...
Как сам Гоголь писал Пушкину вскоре после премьеры "Ревизора" в 1836 году, "Хлестаков вовсе не надувает; он не лгун по ремеслу; он сам позабывает, что лжет, и уже сам почти верит тому, что говорит. Он развернулся, он в духе, видит, что всё идет хорошо, его слушают - и по тому одному он говорит плавнее, развязнее, говорит от души, говорит совершенно откровенно и, говоря ложь, выказывает именно в ней себя таким, как есть."
Євген Павлович Гребінка (або Гребінки) укр. Євген Павлович Гребінка; 21 січня (2 лютого) 1812, хутір Притулок (нині село Мар'янівка), Пирятинський повіт, Полтавська губернія [3] - 3 (15) грудня 1848, Санкт-Петербург) - російський і український поет і письменник. Старший брат академіка архітектури Миколи Гребінка.
Євген Павлович Гребінка народився 21 січня 1812 року, в батьківському маєтку Притулок, в парафії села Коровай, Пирятинського повіту, Полтавської губернії. Походив з дворянської сім'ї відставного штаб-ротмістра Павла Івановича Гребінки. Хрещеним його був колезький асесор Василь Іванович Маркович. Євген був другою дитиною в сім'ї Павла Івановича і першим в шлюбі з Надією
Іванівною Чайковської. Раннє дитинство його пройшло під домашнім дахом. Першим вихователем дитини, що живило своїми розповідями його жива уява, була няня, яка ходила за Євгеном. Наступним був домашній учитель Павло Іванович гуслити. За спогадами людей, які близько знали Євгена Павловича в дитинстві, він багато чим був зобов'язаний в своєму розвитку впливу гуслити. Дитина розвивався досить швидко.
Домашня усна хроніка розповідає, що Євген, будучи п'яти років, любив креслити крейдою на підлозі різні фантастичні літери і зображення, а шести років вже дуже порядно читав. Кудрицький, який змінив гуслити в званні домашнього наставника дітей Павла Івановича розповідав:
«Коли я жив в будинку Гребінки, Євген, роздягнувшись і лігши в ліжко, не міг заснути без книги. Мати любила його переважно перед усіма дітьми, боялася за його здоров'я, яке, на її думку, разстраівал він читанням в ліжку, співчувати і радилася з іншими, яким чином звичку його змінити, але він залишався з нею до виїзду мого.Іванович мав особливу повагу до вчених і завжди твердив, при гостях і в сімейному побуті, що єдине бажання його побачити Євгенія професором; для військової служби він призначав третього сина, Аполлона, який абсолютно схожий був на нього, а Євген схожий був на матір. Павло Іванович визначив для Євгена верхову кінь, але не дозволив йому їздити до відомого часу; на 14-му році його віку подарував йому рушницю, з якого перший досвід зробив він 29 червня 1824 року, в день іменин батька, застреливши горлиці, яку батько наказав засмажити: під час столу принесли її, і батько з самовдоволеним виглядом сказав: "личить перш делателю вкусити від плоду ". Взагалі Павло Іванович, дбав про популярність Євгена в дитинстві
Объяснение: