: «И ещё одна причина… препятствовала вступлению Гоголя в область романа: Гоголь миновал женский характер во всей его глубине». Согласны ли вы с этим утверждением? Напишите своё рассуждение (миниатюру) по этому поводу.

Герой рассказа "Фотография, на которой меня нет" В.П.Астафьева не смог сфотографироваться вместе с деревенскими жителями, потому что у него болели ноги и он не мог ходить.  Конечно Вите очень хотелось сфотографироваться.  Учитель принесет мальчику фотографию. С годами, рассматривая пожелтевший снимок, наш герой будет воскрешать в памяти события тех далеких лет, свою деревню, школу и жителей села. И ему, взрослому уже человеку, не смешно, глядя на людей. Ведь как говорит В.П.Астафьев, "деревенская фотография - своеобразная летопись нашего народа..."

Объяснение:

<Нещодавно на уроках української літератури ми вивчали поетичну спадщину Андрія Малишка. «Пісня про рушник», «Вчителька», «Стежина» дуже знайомі кожному з нас. Раніше, багато хто з нас вважав слова віршів, покладені на музику, народними.  

   У чому ж проявляється народність цих поетичних рядків. Автор неодноразово використовує анафору, повторюючи рядки віршів. Цей прийом допомагає відчути присутність приспіву, надати ще більшої виразності певним поетичним рядкам. Римованість дозволяє легко запам'ятати не тільки вірш, а і його мелодійне звучання. Порівняння, синоніми, епітети роблять слова проникливими та душевними:

І твоє незрадлива материнська ласкава усмішка,

І засмучені очі хороші твої.

   Звісно, не тільки побудова та художні засоби ці пісні. Поезія Малишка дуже змістовна, як віковічна українська народна пісня. Вона про «вічні» та «широкомасштабні» теми: про рідну матір, материнську любов, порадницю в житті школяра - вчительку, отчий поріг, щирі почуття, життєві обереги. Саме в піснях, які співає народ, закладена невмирущість поезії автора. >

Объяснение:

Брав  зі сайту