И. С. Никитин. «Русь», «Сибирь!.. Напишешь это слово…»; М. Ю. Лермонтов. «Москва, Москва! люблю тебя, как сын...» (из поэмы «Сашка»); А. К. Толстой. «Край ты мой, родимый край», «Благовест». Письменно ответить на вопрос: «Какими вам видятся авторы этих лирических строк? Как они относятся к родине?»
В сучасному світі люди змінили свої пріоритети й для них важливими є матеріальні цінності. Хтось радіє новенькому телефону, а хтось поїздці за кордон. Ця людина щаслива лише тому що в неї є гроші та тому вона може дозволити собі робити все що вона хоче. Та якщо ці гроші зникнуть? Що тоді? Адже нічого не залишиться. Тому потрібно саме в цей момент зупинитися і задуматися. Чи буде тобі чому радіти? Завжди потрібно пам'ятати, що щастя і справді не в грошах. А в щирих людських відносинах, у відвертих почуттях, та нарешті в простих радощах життя.
Якщо в тебе є батьки, сім'я, друзі, ти повністю здорова людина, можеш вільно рухатися, чуєш, бачиш, то ти один із самих щасливих людей. А ще в тебе є дім, в який ти з радістю повертаєшся кожен день, школа, яка навчає важливим речам. У мільйонів людей навіть цього немає. Подумати тільки, діти в інших країнах живуть на вулиці, не мають модних гаджетів, сучасного, стильного одягу та нормальних шкіл. А у нас все це є, та ми нічого не цінуємо. Скаржимося на життя, на долю, на всіх крім самих себе. Але наше щастя в наших руках. Потрібно вчитися радіти маленьким речам і задовольнятися тим що маємо.
Для мене справжнє щастя, це коли живі й здорові мама з татом. Мене оточує любляча сім'я. Я твердо знаю, що закінчивши школу зможу вступити до університету та вивчитися на того кого захочу. І згодом зможу працювати в цікавій і важливій галузі. Щастя, це те, чим ти можеш поділитися з іншими і його не стане менше. Навіть навпаки! Даруючи радість іншим ти збільшуєш свою. Адже так просто посміхнутися незнайомій людині, до старенькій бабусі перейти вулицю, поступитися місцем в громадському транспорті. Кожен день ми самі можемо змінювати свій настрій і настрій навколишніх. І це дійсно щастя, коли ти розумієш що зміг викликати радість.
Отже, щастя для кожного своє. Більш того, для людей різного віку воно відрізняється. З роками стає зрозумілим, що духовність важливіша за матеріальні речі. Щастя - невіддільна (частина/ознака) частина нашого життя. Це те, без чого ми не можемо існувати. Не треба створювати проблем із нічого. Беріть приклад з маленьких дітей. Вони вміють радіти навіть самим крихітним речам. Ви бачили як вони щиро посміхаються? Це сама мила і щаслива посмішка. Тож іноді потрібно почувати себе дітьми - просто зупинитися, широко усміхнулася і промовити: "Я щасливий!"
Источник: Твір роздум на тему Щастя
Объяснение:
Назвать комедию «Ревизор», классическую пьесу пера Н. В. Гоголя просто актуальной , мало – она вечная «рукописи не горят». И дело не только в продажных чиновниках и коррупции, а в самих человеческих пороках, ведь именно их Николай Васильевич высмеивает в бессмертном произведении.
В пьесе нет ни одного положительного героя, каждый персонаж – это скопление отрицательных качеств. Всех чиновников волнует власть и обогащение собственных карманов, судьба городка их не волнует. Даже перед страхом ревизии городничий лишь делает вид бурной деятельности. Не правда ли знакомая ситуация? Когда в городе перед приездом начальства начинают создавать видимость благоустройства города.
Одним из самых страшных представителей чиновничества является Земляника Артемий Филиппович. В больницах с его легкой руки пациенты «все как мухи выздоравливают», а в случае лечения рассчитывает на фатум, в ключе: если суждено, то больной поправится, и никакие лекарства не нужны. К слову, сегодняшняя медицина работает по такому же образу и подобию – лекарства прописывают исходя из контрактов, а лечат, в большинстве случаев, рассчитывая на русский «авось». Кроме этого попечитель богоугодных заведений человек очень подлый и готов ради своей цели идти по трупам. Он с легкостью доносит на своих товарищей чиновников лже-ревизору.
А как часто нам приходится сталкиваться с людьми, типа судьи Ляпкина-Тяпкина, которые находятся не на своем месте, пренебрегают своими обязанностями, да и вообще, по сути, пустые люди.
В общем, представитель власти все как один демонстрируют безнравственность, невежество, жадность, лживость, произвол и чувство наживы. Но есть в произведении человек иного круга – Хлестаков. Это глупый, трусливый человек «без царя в голове», который «говорит и действует без всякого соображения». Вся особенность его образа в том, что в своем хвастовстве и лжи он настолько уверен, что не только заставляет поверить окружающих в выдуманную фантасмагорию, но и сам начинает верить в свой обман. Увы, на сегодняшний день социальные сети переполнены такими Хлестаковыми, любителями пустить пыль в глаза, можно сказать, что «хлестаковщина» - это эпидемия современности.
Почему «Ревизор» актуален и сегодня? Увы, спустя, практически 200 лет люди не меняются, пороки остаются прежними. И как сказал Сквозник-Дмухановский: «Чему смеетесь? Над собою смеетесь!..»
думаю получиться больше как реферат