осінь. різнобарвна, розмаїта. спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. восени красиво. листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
у середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. його особлива прикраса — сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
всюди цвітуть яскраві осінні квіти — айстри, жоржини, хризантеми. після дощу в лісі багато грибів. на кущах спіють ягоди. у садах теж пора урожаю — стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. це так чудово — зірвати налите яблуко одразу з гілки! воно солодке і пахуче, дуже смачне.
осінь часто непогожа. за густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.(твір-опис «осінь»)
буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. збирають урожай в полях, садах, городах. потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. холоднішає. люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. з прощальними криками відлітають у вирій птахи. відчувається, що скоро настане зима.
Повесть Н. В. Гоголя «Ночь перед рождеством» начинается с описания проделок черта. В ночь перед Рождеством он крадет с неба луну, и на всей земле становится так темно, что хоть глаз выколи. Черт своими поступками хочет отомстить молодому кузнецу Вакуле за нарисованную им в церкви картину, на которой изображен святой Петр в день Страшного суда. Святой изгонял из ада нечистую силу, и «испуганный черт метался во все стороны, предчувствуя свою погибель, а заключенные прежде грешники били и гоняли его кнутами, поленами и всем, чем ни попало».
Похитив с неба луну, черт надеется, что Чуб, собирающийся на кутью к дьяку, свой визит, пройдя полдороги, отменит и вернется домой, где и застанет кузнеца Вакулу. А так как Чуб Вакулу недолюбливает, то и откажет ему в сватовстве Оксаны.
Однако все предпринимаемые чертом действия и задумки оборачиваются против него. Мало того, что ему не удается склонить набожного Вакулу к самоубийству, что приходится долгое время сидеть в мешке, что месяц, нечаянно освободившись из кармана, возвращается обратно на небо, так черт вынужден еще везти на своей спине ненавистного Вакулу в самый Петербург и обратно в Диканьку. Чертово ли это дело?!
Можно сказать, что черт в повести напоминает обычного нехорошего человека, все время пытающегося сделать пакость другим и все время терпящего поражение. И благодаря таланту Н. В. Гоголя лишний раз убеждаешься, что нечистая сила терпит поражение там, где есть вера в Бога, в добро, в справедливость.
осінь. різнобарвна, розмаїта. спочатку вона пишна, золота й сонячна, а потім сумна, дощова, холодна. восени красиво. листя на деревах постійно змінює колір, а згодом і зовсім опадає на землю, вистилаючи її м’яким килимом.
у середині осені з’являється чарівний острівець тепла й сонячної погоди, який називається бабиним літом. його особлива прикраса — сріблясте тонке мереживо павутини, що блищить у кожному кутку.
всюди цвітуть яскраві осінні квіти — айстри, жоржини, хризантеми. після дощу в лісі багато грибів. на кущах спіють ягоди. у садах теж пора урожаю — стиглі яблука, груші, горіхи, виноград. це так чудово — зірвати налите яблуко одразу з гілки! воно солодке і пахуче, дуже смачне.
осінь часто непогожа. за густими хмарами ховається небо, йде дощ – то дрібний, що настирливо накрапає, то сильний, холодний, що може йти без зупинки цілий день, а то й кілька днів поспіль.(твір-опис «осінь»)
буйство кольорів змінюється прозорістю та сірістю в кінці осені. тільки ясне синє небо не втрачає своєї яскравості. збирають урожай в полях, садах, городах. потім прибирають сухе листя у дворах і на вулицях. голими стоять дерева, часто дме сильний вітер, йде дощ. холоднішає. люди все більше поспішають сховатися в будинках і квартирах. з прощальними криками відлітають у вирій птахи. відчувається, що скоро настане зима.
Повесть Н. В. Гоголя «Ночь перед рождеством» начинается с описания проделок черта. В ночь перед Рождеством он крадет с неба луну, и на всей земле становится так темно, что хоть глаз выколи. Черт своими поступками хочет отомстить молодому кузнецу Вакуле за нарисованную им в церкви картину, на которой изображен святой Петр в день Страшного суда. Святой изгонял из ада нечистую силу, и «испуганный черт метался во все стороны, предчувствуя свою погибель, а заключенные прежде грешники били и гоняли его кнутами, поленами и всем, чем ни попало».
Похитив с неба луну, черт надеется, что Чуб, собирающийся на кутью к дьяку, свой визит, пройдя полдороги, отменит и вернется домой, где и застанет кузнеца Вакулу. А так как Чуб Вакулу недолюбливает, то и откажет ему в сватовстве Оксаны.
Однако все предпринимаемые чертом действия и задумки оборачиваются против него. Мало того, что ему не удается склонить набожного Вакулу к самоубийству, что приходится долгое время сидеть в мешке, что месяц, нечаянно освободившись из кармана, возвращается обратно на небо, так черт вынужден еще везти на своей спине ненавистного Вакулу в самый Петербург и обратно в Диканьку. Чертово ли это дело?!
Можно сказать, что черт в повести напоминает обычного нехорошего человека, все время пытающегося сделать пакость другим и все время терпящего поражение. И благодаря таланту Н. В. Гоголя лишний раз убеждаешься, что нечистая сила терпит поражение там, где есть вера в Бога, в добро, в справедливость.