Ұлы Жібек Жолы – Қытай жерінен басталып, Қиыр Шығыс пен Еуропа елдеріне беттеген керуен жолы. Бұл жолдың басым бөлігі Орта Азия мен Қазақстан жерінің үстімен өтті. Жібек Жолы б.з.д III ғасырда сауда магистралі ретінде пайда болып, XVI ғасырға дейін қызмет етті. Жібек Жолының бойында орналасқан көне қалалар бірталай соғыс, өрт, аштық, апат-ойрандардың куәсі болды. Ұлы Жібек Жолы арқылы тек сауда жүйесі дамып қана қоймай, Шығыс пен Батыс өркениеті тоғысып, мәдениет және дипломатиялық қарым-қатынас орнады. VI-VII ғасырларда Қытайдан бастау алған керуен Жетісу мен Оңтүстік Қазақстан даласын кесіп өтетін. Отырар, Тараз, Сайрам (Испиджаб ), Түркістан (Яссы), Суяб, Баласағұн секілді көне қалалар тек сауда ғана емес, мәдениет және ғылым орталықтары болды.
Ертеде Тараз қаласындағы сауда базарын көргендер «Тараз базары – әлем айнасы» дейтін. Себебі бұл жақта кез келген дүниені айырбастауға, сату мен сатып алуға болатын. Мыстан жасалған тұрмыстық бұйымдар мен қару-жарақтар, киім-кешек пен ер-тұрмандар саудаға түсетін. Отырар алқабына жүз елуден астам кішкентай қалалар кіретін. Бұл елді мекен қорған сарайларға бай болатын. Саудамен қатар, бұл аймақта білім мен ғылым саласы дамыды. Түркістан (Яссы) ертеден «екінші Мекке» деп аталып кеткен. Бүгінгі таңда көне қала әлемдік туризм орталығына айналды. Суяб пен Баласағұн қалаларында жыл сайын кең көлемде сауда жәрмеңкелері өткізілетін. Әртүрлі елден жиналған саудагерлер бас қосып, сауда қарым-қатынасын орнататын.
2. Берілген ақпараттардың ішінен мәтін мазмұнына сай келетін 2 дұрыс тұжырымды анықтаңыз.
Ақпараттар Дұрыс Бұрыс
Көне Түркістан қаласы қазір туризм аймағы
Жібек жолы - Батыс пен Шығыстың арасын жалғаған сауда жолы
Отырар базарларында тауарларды сатуға айырбас жасауға болады
3. Қазақтың ұлттық ойындары
А) шахмат
Ә) тоғызқұмалақ
Б) дойбы
4. Үстеуді мағынасына қарай дұрыс сәйкстендіріңіз
Кімде болса, қазақша шапшаң сөйлей алмайды Мезгіл үстеу
Спортшылар күні бойы жаттығу залында жаттығады Сын қимыл үстеу
Автокөлікке кейін шегінуге тура келді Мекен үстнос , яносом написал. я
У цьому творі видатний український драматург двадцятого століття Микола Кулішяскраво зобразив процес українізації, який відбувався у двадцяті роки. І саме завдяки цьому п'єса не втратила своєї гостроти й у наш час.
Чому? Тому, що дійсність того часу і наше буття схожі: в Україні відбувається процес відродження національної культури та мови, національної самосвідомості та української нації взагалі.
Українізація, як і будь-що інше, має і своїх прихильників, і своїх супротивників. Одні допомагають їй, інші стають на перешкоді.
Представників обох таборів можна зустріти навіть в одній родині. Такою є родина Мазайлів.
Сам Мина, його дружина та дочка Рина — це противники українізації. Усі родичі, окрім сина Мини Мокія, дуже бажають змінити своє "плебейське" прізвище Мазайло, яке здається їм "недоброзвучним", на Тюльпанова, Розова, Сіренєва або Алмазова, чи вже на крайній випадок — на Мазєніна.
Для зміни прізвища в них є кілька "дуже вагомих" підстав. По-перше, голові родини ніколи не щастило через це прізвище: у школі його на глум брали, жодна гімназистка не хотіла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не приймали, од кохання відмовлялися — Мазайло! Жінку свою він вже обдурив: сказав, що прізвище його Мазалов, а не Мазайло.
По-друге, Мина прагне будь-що пробитися до "власть імущих". А щоб досягти цього, переконаний він, треба зректися своєї предківщини, змінити українське прізвище, тобто зректися власного "я".
А по-третє, у той час дуже багато хто змінював своє прізвище. Це була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотів відставати. Крім цього, можна було б похвалятися новим прізвищем перед сусідами.
На думку Мини, після зміни прізвища для нього почалося б нове життя. Він уважає, що перед ним одразу одчиняться всі двері, думає, що зі зміною прізвища він змінить також і ставлення оточуючих до себе; його будуть шанувати, усі будуть уважати за честь бути з ним знайомими, а особливо—приймати у своєму домі.
Нарешті його мрія збулась: він став Миною Мазєніним.
Але Мазайлу-Мазєніну не вдалося здійснити все, чого він так прагнув: за систематичний і зловмисний опір українізації його звільнено з посади. Отже, головне в людині — це її вчинки, її душа, а не зовнішність, прізвище чи багатство.
Палкий прихильник українізації в родині Мазайлів — це Мокій. Він не лише не бажає змінювати своє українське прізвище на Мазєніна, а навпаки, намагається додати до власного прізвища ще й Квач, щоб було виключно українське прізвище.
Мока — українець в душі, а не лише на словах. Він дуже чітко і дохідливо висловлює свої думки про українізацію, дивовижно ніжно відчуває всі відтінки, усі нюанси українських слів. Наприклад, слово "бринить" він не переклав просто "звучить", а розкриває його повний зміст на прикладі багатьох словосполучень, щоб Уля зрозуміла всю красу і дивовижність української мови: орел бринить, сніжок бринить, думка бринить, спів бринить.
Мокій так упевнено доводить свої думки, що навіть зміг переконати Улю, яка згодом приєдналася до нього.
Але ж у цій п'єсі ми бачимо, що й українці можуть бути різними. Такими, наприклад, як Мокій та дядько Тарас. Вони обидва українці, але українізацію сприймають по-різному.
Мока робить усе, щоб полегшити та прискорити цей процес, а дядькові Тарасові це не подобається. Він каже: "їхня українізація — це іб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було..."
Різниця між Мокієм та дядьком Тарасом у тому, що старий, хоча і за все українське, але за таке, яке було раніше, за старі звичаї, обряди, традиції; він не хоче нічого нового.
Я гадаю, що така думка неправильна: не можна весь час залишатися на одному місці, завжди треба щось оновлювати, іти вперед, бо без нового історія залишалась би на місці.
Кожен час несе із собою властиві йому ознаки, які по-новому відтінюють старі традиції, звичаї та обряди, а не змінюють чи відкидають їх зовсім. Ніколи не можна забувати про минуле, бо це життя наших предків, власна історія.
Як висновок з усього написаного можна сказати лише одне: ми — українці, живемо в Україні, тут жили предки і будуть жити наші діти, а тому ми повинні шанувати та любити і свою країну, і свій народ, і свою мову та культуру, бо все це — наше. Як кажуть американці: "Можливо, у цій країні погана економіка, тяжке життя, багато безробітних і ще дуже багато чого поганого, але це — наша країна!" Нам треба це взяти за приклад.
Значення цього твору і сьогодні дуже велике. Він допомагає нам зрозуміти, як треба поводити себе в складний і такий суперечливий час.
6- сынып
1. Төмендегі тапсырмаларды орындаңыз.
Ұлы Жібек Жолы – Қытай жерінен басталып, Қиыр Шығыс пен Еуропа елдеріне беттеген керуен жолы. Бұл жолдың басым бөлігі Орта Азия мен Қазақстан жерінің үстімен өтті. Жібек Жолы б.з.д III ғасырда сауда магистралі ретінде пайда болып, XVI ғасырға дейін қызмет етті. Жібек Жолының бойында орналасқан көне қалалар бірталай соғыс, өрт, аштық, апат-ойрандардың куәсі болды. Ұлы Жібек Жолы арқылы тек сауда жүйесі дамып қана қоймай, Шығыс пен Батыс өркениеті тоғысып, мәдениет және дипломатиялық қарым-қатынас орнады. VI-VII ғасырларда Қытайдан бастау алған керуен Жетісу мен Оңтүстік Қазақстан даласын кесіп өтетін. Отырар, Тараз, Сайрам (Испиджаб ), Түркістан (Яссы), Суяб, Баласағұн секілді көне қалалар тек сауда ғана емес, мәдениет және ғылым орталықтары болды.
Ертеде Тараз қаласындағы сауда базарын көргендер «Тараз базары – әлем айнасы» дейтін. Себебі бұл жақта кез келген дүниені айырбастауға, сату мен сатып алуға болатын. Мыстан жасалған тұрмыстық бұйымдар мен қару-жарақтар, киім-кешек пен ер-тұрмандар саудаға түсетін. Отырар алқабына жүз елуден астам кішкентай қалалар кіретін. Бұл елді мекен қорған сарайларға бай болатын. Саудамен қатар, бұл аймақта білім мен ғылым саласы дамыды. Түркістан (Яссы) ертеден «екінші Мекке» деп аталып кеткен. Бүгінгі таңда көне қала әлемдік туризм орталығына айналды. Суяб пен Баласағұн қалаларында жыл сайын кең көлемде сауда жәрмеңкелері өткізілетін. Әртүрлі елден жиналған саудагерлер бас қосып, сауда қарым-қатынасын орнататын.
2. Берілген ақпараттардың ішінен мәтін мазмұнына сай келетін 2 дұрыс тұжырымды анықтаңыз.
Ақпараттар Дұрыс Бұрыс
Көне Түркістан қаласы қазір туризм аймағы
Жібек жолы - Батыс пен Шығыстың арасын жалғаған сауда жолы
Отырар базарларында тауарларды сатуға айырбас жасауға болады
3. Қазақтың ұлттық ойындары
А) шахмат
Ә) тоғызқұмалақ
Б) дойбы
4. Үстеуді мағынасына қарай дұрыс сәйкстендіріңіз
Кімде болса, қазақша шапшаң сөйлей алмайды Мезгіл үстеу
Спортшылар күні бойы жаттығу залында жаттығады Сын қимыл үстеу
Автокөлікке кейін шегінуге тура келді Мекен үстнос , яносом написал. я
У цьому творі видатний український драматург двадцятого століття Микола Кулішяскраво зобразив процес українізації, який відбувався у двадцяті роки. І саме завдяки цьому п'єса не втратила своєї гостроти й у наш час.
Чому? Тому, що дійсність того часу і наше буття схожі: в Україні відбувається процес відродження національної культури та мови, національної самосвідомості та української нації взагалі.
Українізація, як і будь-що інше, має і своїх прихильників, і своїх супротивників. Одні допомагають їй, інші стають на перешкоді.
Представників обох таборів можна зустріти навіть в одній родині. Такою є родина Мазайлів.
Сам Мина, його дружина та дочка Рина — це противники українізації. Усі родичі, окрім сина Мини Мокія, дуже бажають змінити своє "плебейське" прізвище Мазайло, яке здається їм "недоброзвучним", на Тюльпанова, Розова, Сіренєва або Алмазова, чи вже на крайній випадок — на Мазєніна.
Для зміни прізвища в них є кілька "дуже вагомих" підстав. По-перше, голові родини ніколи не щастило через це прізвище: у школі його на глум брали, жодна гімназистка не хотіла з ним гуляти, за репетитора не брали, на службу не приймали, од кохання відмовлялися — Мазайло! Жінку свою він вже обдурив: сказав, що прізвище його Мазалов, а не Мазайло.
По-друге, Мина прагне будь-що пробитися до "власть імущих". А щоб досягти цього, переконаний він, треба зректися своєї предківщини, змінити українське прізвище, тобто зректися власного "я".
А по-третє, у той час дуже багато хто змінював своє прізвище. Це була, так би мовити, мода. Тож Мина не хотів відставати. Крім цього, можна було б похвалятися новим прізвищем перед сусідами.
На думку Мини, після зміни прізвища для нього почалося б нове життя. Він уважає, що перед ним одразу одчиняться всі двері, думає, що зі зміною прізвища він змінить також і ставлення оточуючих до себе; його будуть шанувати, усі будуть уважати за честь бути з ним знайомими, а особливо—приймати у своєму домі.
Нарешті його мрія збулась: він став Миною Мазєніним.
Але Мазайлу-Мазєніну не вдалося здійснити все, чого він так прагнув: за систематичний і зловмисний опір українізації його звільнено з посади. Отже, головне в людині — це її вчинки, її душа, а не зовнішність, прізвище чи багатство.
Палкий прихильник українізації в родині Мазайлів — це Мокій. Він не лише не бажає змінювати своє українське прізвище на Мазєніна, а навпаки, намагається додати до власного прізвища ще й Квач, щоб було виключно українське прізвище.
Мока — українець в душі, а не лише на словах. Він дуже чітко і дохідливо висловлює свої думки про українізацію, дивовижно ніжно відчуває всі відтінки, усі нюанси українських слів. Наприклад, слово "бринить" він не переклав просто "звучить", а розкриває його повний зміст на прикладі багатьох словосполучень, щоб Уля зрозуміла всю красу і дивовижність української мови: орел бринить, сніжок бринить, думка бринить, спів бринить.
Мокій так упевнено доводить свої думки, що навіть зміг переконати Улю, яка згодом приєдналася до нього.
Але ж у цій п'єсі ми бачимо, що й українці можуть бути різними. Такими, наприклад, як Мокій та дядько Тарас. Вони обидва українці, але українізацію сприймають по-різному.
Мока робить усе, щоб полегшити та прискорити цей процес, а дядькові Тарасові це не подобається. Він каже: "їхня українізація — це іб виявити всіх нас, українців, а тоді знищити разом, щоб і духу не було..."
Різниця між Мокієм та дядьком Тарасом у тому, що старий, хоча і за все українське, але за таке, яке було раніше, за старі звичаї, обряди, традиції; він не хоче нічого нового.
Я гадаю, що така думка неправильна: не можна весь час залишатися на одному місці, завжди треба щось оновлювати, іти вперед, бо без нового історія залишалась би на місці.
Кожен час несе із собою властиві йому ознаки, які по-новому відтінюють старі традиції, звичаї та обряди, а не змінюють чи відкидають їх зовсім. Ніколи не можна забувати про минуле, бо це життя наших предків, власна історія.
Як висновок з усього написаного можна сказати лише одне: ми — українці, живемо в Україні, тут жили предки і будуть жити наші діти, а тому ми повинні шанувати та любити і свою країну, і свій народ, і свою мову та культуру, бо все це — наше. Як кажуть американці: "Можливо, у цій країні погана економіка, тяжке життя, багато безробітних і ще дуже багато чого поганого, але це — наша країна!" Нам треба це взяти за приклад.
Значення цього твору і сьогодні дуже велике. Він допомагає нам зрозуміти, як треба поводити себе в складний і такий суперечливий час.
Объяснение: