IV.Гра «Упізнай героя» Написати відповіді
- Знайомство з жителями цього міста.
· Холодна, стримана, сувора, одинока нещасна жінка з почуттям обов′язку, носить похмуре вбрання, не посміхається, не плаче.
· Замкнутий, похмурий, мовчазний, самотній, ходив переважно швидко і завжди сам. Ні з ким не розмовляв, не вітався
· Дратівлива, сердита хвора жінка, яка лежала в темній кімнаті і не дозволяла відчиняти вікна. До неї ніхто не любить ходити, бо вона така уїдливаСумний, зневірений, бездомний.
· Завжди привітний, добрий, чуйний, але страждає від самотності і нещасний, адже кохав якусь жінку, з якою їх розділяло давнє непорозуміння. Привітна, добра, любить поговорити про особисте життя інших, не любила свого імені та ранки по понеділках.
· Тужила за померлим чоловіком і одягалася лише в чорне
· Сварилася з чоловіком і хотіла розлучення
· Добрий, спокійний Багато часу проводить в садуЩо можна сказати про жителів міста? Що у них спільного?
Виявляється життя в містечку було нудним і одноманітним, а люди – похмурими та самотніми, нещасними. Кожен день походив на інші.
- Що потрібно людині для того, щоб почуватися щасливим?,
- До кого приїжджає Полліанна? Чому? Вона теж самотня, але що Полліанна робить на відміну від інших?) Чому дорослі?
- Існує твердження, що друзі є невід’ємною частиною нашого життя. Навіщо нам друзі, дружба? Яким, на вашу думку, має бути справжній друг? (- А правда, що дружба може змінити людину на краще? Доведіть на прикладі героїв твору.
В час гарячий полудневий
Виглядаю у віконце:
Ясне небе, ясне море,
Ясні хмарки, ясне сонце.
Певне, се країна світла
Та злотистої блакиті,
Певне, тут не чули зроду,
Що бува негода в світі!
Тиша в морі… ледве-ледве
Колихає море хвилі;
Не колишуться од вітру
На човнах вітрила білі.
З тихим плескотом на берег
Рине хвилечка перлиста;
Править хтось малим човенцем, –
В'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла підіймає,
І здається, що з весельця
Щире золото спадає.
Як би я тепер хотіла
У мале човенце сісти
І далеко на схід сонця
Золотим шляхом по
Попливла б я на схід сонця,
А від сходу до заходу,
Тим шляхом, що проложило
Ясне сонце через воду.
Не страшні для мене вітри,
Ні підводнії каміння, –
Я про них би й не згадала
В краю вічного проміння.