Ассоль Родина. Батько Лонгрен, колишній моряк, мати Мері, померла Соціальний статус, матеріальний стан. Донька моряка, бідна Дитинство. Самотність серед людей. Тільки батько був для неї близькою людиною й створював атмосферу любові й родинного тепла. Заняття, уміння: господарювала вдома, шила, допомагала продавати іграшки, спілкувалася з природою, мріяла Ставлення оточуючих. Більшість людей не розуміли її і не прагнули зрозуміти. Тільки батькове серце билося в унісон із серцем Ассоль. Сприйняття навколишнього світу. Відчувала красу природи, яка була для неї живою істотою, поетично сприймала оточуючий світ, у ній жило дві дівчини: одна донька матроса й ремісника, друга — «живий вірш». Риси характеру: Мрійлива, романтична, добра, працьовита, сильна духом, любить природу і розуміє її; турботлива донька Складові щастя: віра в мрію; оптимізм; здатність протистояти труднощам; передчуття дива Грей Родина. Багаті і знатні батьки, які мало приділяли уваги хлопчикові. «Народився з живою душею, зовсім не схильною продовжувати родинну лінію» Матеріальний стан. Багатий, знатного роду, але приховував це, плаваючи на кораблі матросом Дитинство. Самотність у родині. Відчуженість від холодних й егоїстичних батьків-аристократів. Спілкувався з простими людьми більше, ніж із батьками. Рід занять, освіта. Моряк, капітан корабля Ставлення оточуючих. Людям було важко зрозуміти його, він жив у власному світі фантазій. Найкраще юного Грея розумів Польдішок. Та ставши капітаном «Секрета», Грей намагається якнайкраще ставитися до своєї команди й до всіх людей, з якими його зводить доля. Сприйняття навколишнього світу. Відчував красу природи, яка була живою істотою, поетичне сприйняття навколишнього світу. Риси характеру: романтик, співчутливий, добрий, розумний, цілеспрямований, допитливий, витривалий, щирий, наполегливий, сміливий, із глибоко розвиненими естетичними почуттями; мав «летючу, живу душу». Складові щастя: творити дива власними рукам
«С душою прямо геттингенской, Красавец, в полном цвете лет, Поклонник Канта и поэт». Пылок и восторжен:«Дух пылкий и довольно странный, Всегда восторженную речь И кудри черные до плеч». Завидный жених:«Богат, хорош собою, Ленской Везде был принят как жених; Таков обычай деревенской; Все дочек прочили своих За полурусского соседа; Взойдет ли он, тотчас беседа Заводит слово стороной О скуке жизни холостой»… Приехав в деревню, Ленский знакомится с новым соседом Евгением Онегиным, вводит его в дом Лариных, представляет ему свою невесту Ольгу и ее младшую сестру Татьяну.Ленский пишет стихи, но пишет как-то «темно и вяло». Сам юный поэт, несмотря на образование, незаурядную внешность, «сердцем милый был невежда». Он простой и милый, в чем-то наивный.Романтизмом пронизаны и чувства Ленского к Ольге Лариной. Он видит в ней только поэтические черты, хотя Ольга – обычная деревенская девушка. Свои отношения с ней он строит по сентиментальной западной модели. Они вместе читают романы и играют в шахматы.Восторженный юный романтик, он совсем не разбирается в жизни, действительность ему заменяет слепая вера в свои идеалы: беззаветную дружбу, большую вечную любовь:«Он верил, что друзья готовы За честь его приять оковы, И что не дрогнет их рука Разбить сосуд клеветника; Что есть избранные судьбами, Людей священные друзья»… «…Он пел любовь, любви послушный, И песнь его была ясна, Как мысли девы простодушной, Как сон младенца, как луна В пустынях неба безмятежных, Богиня тайн и вздохов нежных».Ленский безрассуден и пылок, чист душой, он полон «вольнолюбивых» надежд. Однако этим надеждам не суждено было сбыться. За две недели до свадьбы Владимир приревновал Ольгу к Онегину и вызвал того на дуэль. На дуэли Ленский погибает.Пушкин описал и возможную дальнейшую судьбу Ленского, если бы тот не погиб на дуэли, судьбу обычного помещика, простого обывателя бы юношества лета: В нем пыл души бы охладел. Во многом он бы изменился, Расстался б с музами, женился, В деревне, счастлив и рогат, Носил бы стеганый халат; Узнал бы жизнь на самом деле, Подагру б в сорок лет имел, Пил, ел, скучал, толстел, хирел, И наконец в своей постеле Скончался б посреди детей, Плаксивых баб и лекарей».
Родина. Батько Лонгрен, колишній моряк, мати Мері, померла Соціальний статус, матеріальний стан. Донька моряка, бідна Дитинство. Самотність серед людей. Тільки батько був для неї близькою людиною й створював атмосферу любові й родинного тепла.
Заняття, уміння: господарювала вдома, шила, допомагала продавати іграшки, спілкувалася з природою, мріяла
Ставлення оточуючих. Більшість людей не розуміли її і не прагнули зрозуміти. Тільки батькове серце билося в унісон із серцем Ассоль. Сприйняття навколишнього світу. Відчувала красу природи, яка була для неї живою істотою, поетично сприймала оточуючий світ, у ній жило дві дівчини: одна донька матроса й ремісника, друга — «живий вірш». Риси характеру: Мрійлива, романтична, добра, працьовита, сильна духом, любить природу і розуміє її; турботлива донька Складові щастя: віра в мрію; оптимізм; здатність протистояти труднощам; передчуття дива
Грей
Родина. Багаті і знатні батьки, які мало приділяли уваги хлопчикові. «Народився з живою душею, зовсім не схильною продовжувати родинну лінію»
Матеріальний стан. Багатий, знатного роду, але приховував це, плаваючи на кораблі матросом
Дитинство. Самотність у родині. Відчуженість від холодних й егоїстичних батьків-аристократів. Спілкувався з простими людьми більше, ніж із батьками.
Рід занять, освіта. Моряк, капітан корабля
Ставлення оточуючих. Людям було важко зрозуміти його, він жив у власному світі фантазій. Найкраще юного Грея розумів Польдішок. Та ставши капітаном «Секрета», Грей намагається якнайкраще ставитися до своєї команди й до всіх людей, з якими його зводить доля.
Сприйняття навколишнього світу. Відчував красу природи, яка була живою істотою, поетичне сприйняття навколишнього світу.
Риси характеру: романтик, співчутливий, добрий, розумний, цілеспрямований, допитливий, витривалий, щирий, наполегливий, сміливий, із глибоко розвиненими естетичними почуттями; мав «летючу, живу душу».
Складові щастя: творити дива власними рукам
Красавец, в полном цвете лет,
Поклонник Канта и поэт».
Пылок и восторжен:«Дух пылкий и довольно странный,
Всегда восторженную речь
И кудри черные до плеч».
Завидный жених:«Богат, хорош собою, Ленской
Везде был принят как жених;
Таков обычай деревенской;
Все дочек прочили своих
За полурусского соседа;
Взойдет ли он, тотчас беседа
Заводит слово стороной
О скуке жизни холостой»…
Приехав в деревню, Ленский знакомится с новым соседом Евгением Онегиным, вводит его в дом Лариных, представляет ему свою невесту Ольгу и ее младшую сестру Татьяну.Ленский пишет стихи, но пишет как-то «темно и вяло». Сам юный поэт, несмотря на образование, незаурядную внешность, «сердцем милый был невежда». Он простой и милый, в чем-то наивный.Романтизмом пронизаны и чувства Ленского к Ольге Лариной. Он видит в ней только поэтические черты, хотя Ольга – обычная деревенская девушка. Свои отношения с ней он строит по сентиментальной западной модели. Они вместе читают романы и играют в шахматы.Восторженный юный романтик, он совсем не разбирается в жизни, действительность ему заменяет слепая вера в свои идеалы: беззаветную дружбу, большую вечную любовь:«Он верил, что друзья готовы
За честь его приять оковы,
И что не дрогнет их рука
Разбить сосуд клеветника;
Что есть избранные судьбами,
Людей священные друзья»…
«…Он пел любовь, любви послушный,
И песнь его была ясна,
Как мысли девы простодушной,
Как сон младенца, как луна
В пустынях неба безмятежных,
Богиня тайн и вздохов нежных».Ленский безрассуден и пылок, чист душой, он полон «вольнолюбивых» надежд. Однако этим надеждам не суждено было сбыться. За две недели до свадьбы Владимир приревновал Ольгу к Онегину и вызвал того на дуэль. На дуэли Ленский погибает.Пушкин описал и возможную дальнейшую судьбу Ленского, если бы тот не погиб на дуэли, судьбу обычного помещика, простого обывателя бы юношества лета:
В нем пыл души бы охладел.
Во многом он бы изменился,
Расстался б с музами, женился,
В деревне, счастлив и рогат,
Носил бы стеганый халат;
Узнал бы жизнь на самом деле, Подагру б в сорок лет имел,
Пил, ел, скучал, толстел, хирел,
И наконец в своей постеле
Скончался б посреди детей,
Плаксивых баб и лекарей».