Из поэмы Василий Теркин
надо ответить на во Переправа"
1. какая часть речи преобладают в описании переправы? почему?
2.Какими изображены бойцы? В чем составит их героизм?
3. Почему описание переправы приближается к прозе?
4.Какие эмоции вызывает фрагмент о гибели солдат на переправе?
5. Расскажите о природных условиях во время переправы.
6. В чем особенность композиции главы "Переправа"?
У своєму творі «Міщанин у дворянстві» французький комедіограф Мольєр підняв актуальну на той час проблему – спробу заможних буржуа зайняти місце зубожілій аристократії. За свої гроші деякі панове могли купити дворянський титул, але змінити свою сутність вони не могли. Так і у випадку з головним героєм комедії – паном Журденом. Його батько був купцем, але він вважає за краще це приховувати. Сам він грубий, неотесаний і неосвічений, але сподівається наблизитися до світського суспільства, надівши маску дворянина. Для цього він наймає цілу армію працівників. Над ним працюють кравці, перукарі, вчителі, музиканти, щоб зробити зі звичайного міщанина «породистого» аристократа, але результати залишають бажати кращого.
Одержимість Журдена приносить багато клопоту і неприємностей його домочадцям: розсудливої пані Журден, дочки Люсіль. Однак працівники тільки й раді виманювати гроші у простодушного буржуа, який готовий заплатити за те, що похвалять його халат або назвуть його «Ваша світлість». Добротою Журдена користується не тільки прислужуючий персонал, а й самі аристократи. Так, наприклад, він заводить дружбу з графом Дорантом, який часто займає у нього гроші і не повертає. Його борг все зростає, а Журден лише радіє, що у нього в друзях справжні дворяни. Невгамовно щедро він поводиться і по відношенню до вдови маркізи Дорімени. Він обсипає її подарунками і увагою, в той час як хитрий Дорант приписує всі ці розтрати собі. В кінці комедії саме йому віддає перевагу Доримена.
У своїй гонитві за титулом, Журден мало не завадив щастю власної дочки. Коли коханий Люсіль прийшов до нього просити її руки, він відразу ж йому відмовив, так як молода людина не була дворянських кровей. Пані Журден намагалася напоумити чоловіка, нагадуючи, що вони і самі з міщанського стану, але він і чути про це не хотів. Однак у цій комедії щасливий кінець. За до свого вірного слуги Ковьеля, Клеонт все ж домігся руки Люсіль. Не останню роль в цьому зіграло саме марнославство Журдена. Ковьель розповів йому, що він є колишнім другом його покійного батька, який, за його словами, був справжнім дворянином. Після цього Журдену можна було розповідати, що завгодно і він всьому охоче вірив. Так він повірив і у те, що переодягнений Клеонт син турецького султана. За таку людину він без сумнівів віддав свою дочку. Розв’язкою комедії стали два весілля.
У сатиричній комедії Мольєра переглядають і риси класичної італійської комедії дель арте. Недарма герої носять маски, що не збігаються з їх сутністю. Журден хоче здаватися дворянином, хоча не є таким ні за походженням, ні за вихованням. Ковьель постає перед ним турецько-поданим, Клеонт – сином турецького султана. Дорант бреше Дорімені, що він багатий як буржуа. Та й сама Доримена не така ідеальна, як може здатися на перший погляд. Всякий раз, приймаючи дорогі подарунки, вона з манірністю картає Доранта в розтратах. Разом з тим, в цьому творі є і відступ від класичної комедії. У ньому мова наближена до народної, а також проглядає додаткова лінія любові послуг.
Маша Миронова появляется впервые на страницах повести во время обеда в крепости и не производит на молодого человека никакого впечатления. Дело в том, что подлый Швабрин постарался «описать» ее «совершенною дурочкой». Причина в том, что было задето мужское самолюбие этого бессовестного человека: Маша наотрез отказывается уступить довольно бесцеремонным ухаживаниям Швабрина.
А между тем, «дурочка» Маша быстро поняла, что представляет собой Алексей Иванович, который так хочет казаться хорошим, добрым. Гордая Маша отказывается от подарков, что сулит ей Швабрин, хотя явно неизбалованна ими («Одна беда: Маша девка на выданье, а какое у ней приданое? Частый гребень, да веник, да алтын денег…)
Все дальнейшее повествование строится так, что образ «дурочки», как представляет ее Швабрин, и «трусихи» (так называет Машу ее мать, Василиса Егоровна), вырастает до образа сильной, мужественной девушки, гордой и мудрой.
Маша из той категории людей, скромных, незаметных, на первый взгляд, заурядных, которые в трудную минуту преображаются, демонстрируют душевные силы, энергию.
«Трусиха» Маша предпочитает жить взаперти, на хлебе и воде, но не дает согласия стать женой беспринципного, подлого Швабрина: Маша верна любимому человеку и своим высоким моральным принципам.
«Трусиха» Маша ради любимого человека пойдет к самой императрице всея Руси, дабы сказать государыне о невиновности своего жениха, просить великой милости — даровать ему свободу. А ведь подобный шаг могла сделать только отважная, сильная девушка. Не так-то это просто: решиться на встречу и беседу с самой императрицей, расположить ее к себе.
Дав своему произведению такое название — «Капитанская дочка» — Пушкин подчеркнул, что его волнует прежде нравственная проблематика и что Маша олицетворяет собой душевную чистоту, благородство, мужество и скромность.