Жил-был бурундук Ласка. И он ценил своего друга, зайца по имени Стреха. У друзей-приятелей было много всяких дел. Были дела от скуки, когда они просто вышагивали по лесу и придумывали всякие небылицы, кидались шишками. Делали они и полезные дела мамам, готовили уроки, возились с младшими.
И вот однажды Стреха пришел в гости к бурундуку и услышал незнакомую речь. Заяц немного удивился. Дело в том, что бурундук называл собеседника тоже зайцем.
— Кто бы это мог быть? Наверно заяц Бронька из нашего класса. Надо же пришёл к моему другу, как будто ни в чем не бывало. А сам цветные карандаши от нас прятал. Нет, вроде голос не его. Ага, похоже голос зайца Веера. Тот тоже хорош, на физкультуре всегда нас обскакивает. Но Веер сейчас на тренировке. Значит, не он. А-а, знаю, это заяц Кузен из параллельного класса. Точно, это он. Сейчас попросит у бурундука что-нибудь вкусное. Кузен перекусить не промах.
Но тот, кто перекусить не промах, молчал. Бурундук смеялся, ловил кого-то, но ответного смеха заяц не слышал.
Он присел перед комнатой бурундука и горестно молчал. Приход второго зайца он воспринимал, как измену.
Через некоторое время разговоры в комнате прекратились, и вскоре бурундук вышел из неё и направился к кухне. И только тогда он заметил своего друга, зайца Стреху. Бурундук очень обрадовался.
Стреха потихонечку вошел в комнату бурундука, но там никого не увидел.
— А где твой новый друг, Ласка? Я слышал, как ты разговаривал с зайцем.
— С солнечным зайцем? Так тот давно убежал к маме, к солнышку.
У Стрехи от сердца отлегло. А он-то себе нафантазировал!
Кожна людина хоча б один раз у своєму житті замислюється над тим, що для неї є найважливішим, що їй потрібно понад усе. Тієї миті у свідомості людини відбувається переоцінка цінностей і вона може змінитися. Саме так сталося зі Скруджем, головним героєм повісті "Різдвяна пісня у прозі", автором якої є видатний англійський письменник Чарльз Діккенс.
Твір розповідає про старого жмикрута Скруджа, якого непокоїла жага до збагачення. Окрім грошей, його ніщо не цікавило. Для нього не існувало жодних моральних цінностей. Скрудж не знав, що таке любов, співчуття, радість. Гроші стали сенсом його життя. Проте події Різдвяної ночі назавжди змінили Скруджа, його світосприйняття, думки, погляди.
Життя Скруджа можна умовно поділити на дві частини: до зустрічі з Духами Різдва і після неї. Саме Духи, що з'явились перед Скруджем святкової Різдвяної ночі, до йому усвідомити справжній сенс життя, знайти духовні цінності, усе те, чого йому так не вистачало упродовж довгих років гонитви за багатством.
Особисто на мене повість справила неабияке враження. Вона до мені зрозуміти, що в житті немає нічого важливішого за моральні якості та щирі людські стосунки. Варто завжди пам'ятати про вічне, плекати й шанувати його в собі. Я всім раджу прочитати чудовий твір Чарльза Діккенса "Різдвяна пісня у прозі" та замислитися над сенсом буття, над справді важливими речами.
Жил-был бурундук Ласка. И он ценил своего друга, зайца по имени Стреха. У друзей-приятелей было много всяких дел. Были дела от скуки, когда они просто вышагивали по лесу и придумывали всякие небылицы, кидались шишками. Делали они и полезные дела мамам, готовили уроки, возились с младшими.
И вот однажды Стреха пришел в гости к бурундуку и услышал незнакомую речь. Заяц немного удивился. Дело в том, что бурундук называл собеседника тоже зайцем.
— Кто бы это мог быть? Наверно заяц Бронька из нашего класса. Надо же пришёл к моему другу, как будто ни в чем не бывало. А сам цветные карандаши от нас прятал. Нет, вроде голос не его. Ага, похоже голос зайца Веера. Тот тоже хорош, на физкультуре всегда нас обскакивает. Но Веер сейчас на тренировке. Значит, не он. А-а, знаю, это заяц Кузен из параллельного класса. Точно, это он. Сейчас попросит у бурундука что-нибудь вкусное. Кузен перекусить не промах.
Но тот, кто перекусить не промах, молчал. Бурундук смеялся, ловил кого-то, но ответного смеха заяц не слышал.
Он присел перед комнатой бурундука и горестно молчал. Приход второго зайца он воспринимал, как измену.
Через некоторое время разговоры в комнате прекратились, и вскоре бурундук вышел из неё и направился к кухне. И только тогда он заметил своего друга, зайца Стреху. Бурундук очень обрадовался.
Стреха потихонечку вошел в комнату бурундука, но там никого не увидел.
— А где твой новый друг, Ласка? Я слышал, как ты разговаривал с зайцем.
— С солнечным зайцем? Так тот давно убежал к маме, к солнышку.
У Стрехи от сердца отлегло. А он-то себе нафантазировал!
Друзья весело рассмеялись.
Твір розповідає про старого жмикрута Скруджа, якого непокоїла жага до збагачення. Окрім грошей, його ніщо не цікавило. Для нього не існувало жодних моральних цінностей. Скрудж не знав, що таке любов, співчуття, радість. Гроші стали сенсом його життя. Проте події Різдвяної ночі назавжди змінили Скруджа, його світосприйняття, думки, погляди.
Життя Скруджа можна умовно поділити на дві частини: до зустрічі з Духами Різдва і після неї. Саме Духи, що з'явились перед Скруджем святкової Різдвяної ночі, до йому усвідомити справжній сенс життя, знайти духовні цінності, усе те, чого йому так не вистачало упродовж довгих років гонитви за багатством.
Особисто на мене повість справила неабияке враження. Вона до мені зрозуміти, що в житті немає нічого важливішого за моральні якості та щирі людські стосунки. Варто завжди пам'ятати про вічне, плекати й шанувати його в собі. Я всім раджу прочитати чудовий твір Чарльза Діккенса "Різдвяна пісня у прозі" та замислитися над сенсом буття, над справді важливими речами.