Герой вчинив багато злочинів: убивав, грабував, підпалював, але все ж на його рахунку знайшлась одна добра справа: він врятував павучка. Будда звернув увагу саме на нього, бо захотів віддячити за добру справу. Будда спустив павутинку повз сніжно-білих, як перлина, квітів далеко-далеко вниз, до самого пекла.
Потрапивши в Пекло, Кандата неймовірно страждає і прагне потрапити до Раю завдяки павутинці, яку спустив Будда. Кандата мерщій учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Але герой залишився безмежним егоїстом, він немає співчуття до інших грішників. Через алегоричний образ Кандати виражено повчання: «егоїзм губить людину».
Будда посмутнів, мабуть, йому здався жалюгідним Кандата, який намагався позбутися заслуженого покарання, і за своє черстве серце той знову опинився в безодні. Будда хотів побачити, чи змінився Кандата після страждань у пеклі. Але змін у душі Кандати не відбулося.
Любов” це дуже цікаве слово. Ми досить часто його вимовляємо. “Я люблю шоколад”. “Я не люблю вівсянку”. “Я люблю Сашу”. “Я люблю маму”. “Я не люблю дощ”. Але якщо нас запитати, що таке “любити”, “любов”, навряд чи ми зможемо дати швидку і чітку відповідь. І вже точно, різні люди дадуть найрізноманітніші відповіді. Можливо, ви і не думали ніколи на цю тему. “Що тут думати? Невже я не знаю, що таке любов?”
З одного боку, ви праві. Любов властива всім нам, любов – це природний стан людини. З іншого боку, середня сучасна людина настільки далеко пішла від свого природного стану, що і любові в ній залишилося мало. А слово “любов” у мові збереглося. От і називають ним будь-яку прихильність.
Втім, це проблема не лише сучасної людини. Помилки існували завжди. Пам’ятаєте історію про Ромео і Джульєтту? У давнину вигадана ця історія, але вже тоді автор називав стосунки героїв любов’ю. Але чи дійсно в стосунках Ромео і Джульєтти була любов?
На жаль, мистецтво має властивість переконливо видавати брехню за правду. Довіряючи красі мистецтва, ми мимоволі довіряємо і думкам автора. А автор зовсім не зобов’язаний бути мудрецем і всезнайкою. Щоб ми пам’ятали його через віки, він повинен бути геніальним художником, не більше того. Скільки ж художників усіх часів і народів вводять нас в оману, поетизуючи свої хиби молодості!
Геніям давніх часів вторить і сучасна “попса” усіх жанрів, яка буде забута швидше, ніж висихають брудні калюжі в сонячну погоду. Але ми і цій піні довіряємо. А як не повірити, якщо всі співають одне і те ж?
Давайте розвіємо цей романтичний туман і поговоримо про любов тверезо і серйозно.
Відповідь:
Пояснення:
“Павутинка” образ Кандати
Герой вчинив багато злочинів: убивав, грабував, підпалював, але все ж на його рахунку знайшлась одна добра справа: він врятував павучка. Будда звернув увагу саме на нього, бо захотів віддячити за добру справу. Будда спустив павутинку повз сніжно-білих, як перлина, квітів далеко-далеко вниз, до самого пекла.
Потрапивши в Пекло, Кандата неймовірно страждає і прагне потрапити до Раю завдяки павутинці, яку спустив Будда. Кандата мерщій учепився обома руками за павутинку і відчайдушно почав дертися вгору. Але герой залишився безмежним егоїстом, він немає співчуття до інших грішників. Через алегоричний образ Кандати виражено повчання: «егоїзм губить людину».
Будда посмутнів, мабуть, йому здався жалюгідним Кандата, який намагався позбутися заслуженого покарання, і за своє черстве серце той знову опинився в безодні. Будда хотів побачити, чи змінився Кандата після страждань у пеклі. Але змін у душі Кандати не відбулося.
Любов” це дуже цікаве слово. Ми досить часто його вимовляємо. “Я люблю шоколад”. “Я не люблю вівсянку”. “Я люблю Сашу”. “Я люблю маму”. “Я не люблю дощ”. Але якщо нас запитати, що таке “любити”, “любов”, навряд чи ми зможемо дати швидку і чітку відповідь. І вже точно, різні люди дадуть найрізноманітніші відповіді. Можливо, ви і не думали ніколи на цю тему. “Що тут думати? Невже я не знаю, що таке любов?”
З одного боку, ви праві. Любов властива всім нам, любов – це природний стан людини. З іншого боку, середня сучасна людина настільки далеко пішла від свого природного стану, що і любові в ній залишилося мало. А слово “любов” у мові збереглося. От і називають ним будь-яку прихильність.
Втім, це проблема не лише сучасної людини. Помилки існували завжди. Пам’ятаєте історію про Ромео і Джульєтту? У давнину вигадана ця історія, але вже тоді автор називав стосунки героїв любов’ю. Але чи дійсно в стосунках Ромео і Джульєтти була любов?
На жаль, мистецтво має властивість переконливо видавати брехню за правду. Довіряючи красі мистецтва, ми мимоволі довіряємо і думкам автора. А автор зовсім не зобов’язаний бути мудрецем і всезнайкою. Щоб ми пам’ятали його через віки, він повинен бути геніальним художником, не більше того. Скільки ж художників усіх часів і народів вводять нас в оману, поетизуючи свої хиби молодості!
Геніям давніх часів вторить і сучасна “попса” усіх жанрів, яка буде забута швидше, ніж висихають брудні калюжі в сонячну погоду. Але ми і цій піні довіряємо. А як не повірити, якщо всі співають одне і те ж?
Давайте розвіємо цей романтичний туман і поговоримо про любов тверезо і серйозно.