"...Что такое эта ваша разруха? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стёкла, потушила все лампы? Да её вовсе и не существует <...> если я, вместо того, чтобы оперировать каждый вечер, начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха. Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнётся разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах..." (профессор Преображенский)
Жага наживи — це серйозний недолік характеру, який призводить до погіршення стосунків із оточуючими людьми. Також, на мою думку, жадібні люди дуже нещасливі, адже сенс їхнього життя — це накопичення статків, причому процес цей ніколи не припиниться. Їм завжди не вистачає ще однієї копійчини. Усе життя для них обертається навколо капіталів і заощаджень. Вони впевнені, що за до грошей можна вирішити будь-яку проблему, бо гроші — всьому голова.
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» намагався довести протилежне. Незважаючи на те, що комедія була написана ще 1890 року, вона досі не втрачає своєї актуальності. Адже й сьогодні не рідко можна зустріти людей, для яких гроші — це сенс існування.
У комедії таким героєм виступає Герасим Калитка. Спершу він був хорошим господарем. Так можна сказати тому, що він турбувався про своє господарство, хотів його примножувати, намагався зробити якнайкраще для себе та своєї сім’ї.
Він мріє про добробут своїх дітей, про щасливе та мирне життя в достатку. Заради цього головний герой багато працює, шука втілити в життя свої мрії. Він, як справжній господар, любить землю, дбає про неї.
Але згодом жадібність перетворюють доброго хазяїна на ненажерливого матеріаліста. З метою збагачення чоловік скоює все більше й більше злочинів, вплутується в афери. Руйнуються також і стосунки між членами родини: Калитка підіймає руку на дружину, хоче одружити сина проти його волі. Герой також заводить зв’язки із сумнівними особами, наприклад, Гершком, який потім і обманув наївного Калитку.
Чим далі до розв’язки, тим гострішим стає сюжет. А наприкінці твору Герасим вирішує накласти на себе руки. Це здається йому кращим ніж понести таку велику матеріальну втрату. Але читач розуміє, що через багатство (або ж нестатки) не варто замірятися на власне життя. Бо гроші — далеко не найголовніше в житті людини. Існують речі, які в більшій мірі змогли б зробити чоловіка щасливим.
Таким чином, комедія Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» доводить нам, читачам, що гроші — це не гарантія людського щастя. На світі є важливі речі, яких не купиш за гроші: здоров’я, дружба, кохання, добре ім’я, людська честь та гідність. Тому, я вважаю, що гроші не забезпечать людині
"...Что такое эта ваша разруха? Старуха с клюкой? Ведьма, которая выбила все стёкла, потушила все лампы? Да её вовсе и не существует <...> если я, вместо того, чтобы оперировать каждый вечер, начну у себя в квартире петь хором, у меня настанет разруха. Если я, входя в уборную, начну, извините за выражение, мочиться мимо унитаза и то же самое будут делать Зина и Дарья Петровна, в уборной начнётся разруха. Следовательно, разруха не в клозетах, а в головах..." (профессор Преображенский)
Это цитата из произведения " Собачье сердце"
Объяснение:
Жага наживи — це серйозний недолік характеру, який призводить до погіршення стосунків із оточуючими людьми. Також, на мою думку, жадібні люди дуже нещасливі, адже сенс їхнього життя — це накопичення статків, причому процес цей ніколи не припиниться. Їм завжди не вистачає ще однієї копійчини. Усе життя для них обертається навколо капіталів і заощаджень. Вони впевнені, що за до грошей можна вирішити будь-яку проблему, бо гроші — всьому голова.
Іван Карпенко-Карий у п’єсі «Сто тисяч» намагався довести протилежне. Незважаючи на те, що комедія була написана ще 1890 року, вона досі не втрачає своєї актуальності. Адже й сьогодні не рідко можна зустріти людей, для яких гроші — це сенс існування.
У комедії таким героєм виступає Герасим Калитка. Спершу він був хорошим господарем. Так можна сказати тому, що він турбувався про своє господарство, хотів його примножувати, намагався зробити якнайкраще для себе та своєї сім’ї.
Він мріє про добробут своїх дітей, про щасливе та мирне життя в достатку. Заради цього головний герой багато працює, шука втілити в життя свої мрії. Він, як справжній господар, любить землю, дбає про неї.
Але згодом жадібність перетворюють доброго хазяїна на ненажерливого матеріаліста. З метою збагачення чоловік скоює все більше й більше злочинів, вплутується в афери. Руйнуються також і стосунки між членами родини: Калитка підіймає руку на дружину, хоче одружити сина проти його волі. Герой також заводить зв’язки із сумнівними особами, наприклад, Гершком, який потім і обманув наївного Калитку.
Чим далі до розв’язки, тим гострішим стає сюжет. А наприкінці твору Герасим вирішує накласти на себе руки. Це здається йому кращим ніж понести таку велику матеріальну втрату. Але читач розуміє, що через багатство (або ж нестатки) не варто замірятися на власне життя. Бо гроші — далеко не найголовніше в житті людини. Існують речі, які в більшій мірі змогли б зробити чоловіка щасливим.
Таким чином, комедія Івана Карпенка-Карого «Сто тисяч» доводить нам, читачам, що гроші — це не гарантія людського щастя. На світі є важливі речі, яких не купиш за гроші: здоров’я, дружба, кохання, добре ім’я, людська честь та гідність. Тому, я вважаю, що гроші не забезпечать людині