Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
В повести Короленко поднимает тему нищеты. Главный герой повести мальчик Вася. Отец Васи – судья, но, несмотря на свою справедливость, он не замечает своего сына. Когда Вася, как обычно, гулял по улицам, он залез в большую часовню, где повстречался с Марусей и ее старшим братом Валеком. Марусе было четыре года. У нее светленькие косички и порванное платьице. Из-за того, что она живет в полуразвалившейся часовне, которая находится рядом с кладбищем, и у нее нет денег, чтобы ходить в школу, Маруся всегда чувствует себя плохо. Она исхудалая и бледная. Валеку семь лет, у него темные волосы и порванная одежда. Маруся бедная, и у нее нет красивых костюмов, игрушек, друзей. Из-за того, что у ее родителей не было средств для хорошего жилья, Марусе становилось все хуже и хуже. Ей не хватало солнечного света и чистого воздуха. И в результате она умерла. Мне не понравилась эта повесть, потому что она очень грустная. И мне жалко Валека и Марусю. Эта история основана на реальных событиях. Такое может случиться и в наше время. Что хотел сказать автор в этом произведении? Может, что нужно с пониманием относиться к нищим? Ведь им так тяжело: у них нет дома, нет денег, нет еды, и у них нет возможности все это приобрести, им приходится воровать, чтобы жить.
Погляд А. Азімова на освіту майбутнього (за твором "Фах")
Освіта — справді істотна проблема. Зараз здобувається стільки знань, що пересічна людина не має змоги опанувати їх. Отже, перед людством небезпека перевиробництва знань.
Але ідея, яку розглядає письменник, навіює жах. Виходить, що дитину, як цеберко, наповнюють розчином знань. Нехай так. Нехай це були б базові знання на зразок таблиці множення. Але їй в голову вкладають повний і незмінний блок знань з якоїсь там галузі і жодним звуком не натякають на можливість поповнювати чи змінювати цей обсяг.
Світ, змальований Азімовим, є тоталітарним, держава контролює навіть вибір фаху, майбутнє, розвиток особистості. Прикметник "дипломований" — для дурнів, які вважають себе вільними їхати куди їм заманеться, хоч і знають, що ніколи не матимуть для цього грошей. Велика воля!
Скажете, це через те, що не всі люди мають здібності. Нехай так. Але ж і геніальний Джордж під постійним наглядом Служби Безпеки, її секретний агент вдень і вночі поруч, її агенти супроводжують Джорджа-втікача повсюди.
Ні, погане майбутнє! Погана система освіти та виховання, створена для зомбування людей. Та найбільшої трагедії Азімов не показав: то трагедія Хейлі Омейні та подібних. Вони знають, що вони не здатні. Вони бачать геніїв. Що відчувають вони через це?
Ні, людина має право на помилку у виборі життєвого шляху. Тоді вона знатиме, що обрала хибний шлях, але може спробувати ще, доки живе. Ніхто не має право відібрати в мене мій вибір, з восьми років виголосивши мою приналежність до людей якогось ґатунку.
В повести Короленко поднимает тему нищеты. Главный герой повести мальчик Вася. Отец Васи – судья, но, несмотря на свою справедливость, он не замечает своего сына.
Когда Вася, как обычно, гулял по улицам, он залез в большую часовню, где повстречался с Марусей и ее старшим братом Валеком. Марусе было четыре года. У нее светленькие косички и порванное платьице. Из-за того, что она живет в полуразвалившейся часовне, которая находится рядом с кладбищем, и у нее нет денег, чтобы ходить в школу, Маруся всегда чувствует себя плохо. Она исхудалая и бледная. Валеку семь лет, у него темные волосы и порванная одежда.
Маруся бедная, и у нее нет красивых костюмов, игрушек, друзей. Из-за того, что у ее родителей не было средств для хорошего жилья, Марусе становилось все хуже и хуже. Ей не хватало солнечного света и чистого воздуха. И в результате она умерла.
Мне не понравилась эта повесть, потому что она очень грустная. И мне жалко Валека и Марусю.
Эта история основана на реальных событиях. Такое может случиться и в наше время. Что хотел сказать автор в этом произведении? Может, что нужно с пониманием относиться к нищим? Ведь им так тяжело: у них нет дома, нет денег, нет еды, и у них нет возможности все это приобрести, им приходится воровать, чтобы жить.