Господин Журден - главный герой комедии «Мещанин во дворянстве» - богатый торговец. У него есть все, но ему не хватает родовитости. Журден страдает от того, что его род - это мещане, торговцы. Он видит, что аристократия играет в обществе большую роль, и ему хочется быть среди тех, кто, как ему кажется, имеет изысканный вкус, хорошее образование, может свободно общаться с королем. Чтобы походить на аристократа, господин Журден бросает все свои дела, берется изучать музыку, философию, упражняется в танцах и фехтовании. Отец взрослой дочери, он, как подросток, увлекается обновами, верит слову лживого портного, что узкие чулки, тесные ботинки, костюм в цветочках - это именно то, что носят аристократы. Ослепленный идеей стать дворянином, господин Журден знакомится с графом-мошенником Дорантом, пишет нежные письма, дарит драгоценности маркизе-авантюристке Доримена. Он верит, что с этих сомнительных знакомств вплотную подойдет к своей заветной цели - станет дворянином. Все, кого господин Журден приблизил к себе, с кем подружился, пытаются создать вокруг него атмосферу изысканности, значимости его персоны, всячески поддерживают его идею. Но это кощунство направлено на то, чтобы господин Журден оплачивал никому не нужны уроки, услуги, советы.Но несмотря на всю странность поведения, господин Журден показывает себя совсем не так глуп, как некоторым кажется. Он типичный буржуа, а потому очень хорошо знает цену деньгам; природный ум подсказывает ему слова к маркизе, он прекрасно понимает, что в свое время не получил хорошего образования и позволил бы себя высечь, «чтобы только знать все то, чему учат в школе».
Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу:
«Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права:
«Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…»
Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти:
«Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном».
Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину. Але волю він здобув дорогою ціною, втративши найцінніше – свою кохану Соломію.
У кінці твору він уже старий чоловік, який чекає зустрічі з коханою Соломією на тім світі. “Дід піднімає кудлаті брови і слухає. Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки.”
Господин Журден - главный герой комедии «Мещанин во дворянстве» - богатый торговец. У него есть все, но ему не хватает родовитости. Журден страдает от того, что его род - это мещане, торговцы. Он видит, что аристократия играет в обществе большую роль, и ему хочется быть среди тех, кто, как ему кажется, имеет изысканный вкус, хорошее образование, может свободно общаться с королем. Чтобы походить на аристократа, господин Журден бросает все свои дела, берется изучать музыку, философию, упражняется в танцах и фехтовании. Отец взрослой дочери, он, как подросток, увлекается обновами, верит слову лживого портного, что узкие чулки, тесные ботинки, костюм в цветочках - это именно то, что носят аристократы. Ослепленный идеей стать дворянином, господин Журден знакомится с графом-мошенником Дорантом, пишет нежные письма, дарит драгоценности маркизе-авантюристке Доримена. Он верит, что с этих сомнительных знакомств вплотную подойдет к своей заветной цели - станет дворянином. Все, кого господин Журден приблизил к себе, с кем подружился, пытаются создать вокруг него атмосферу изысканности, значимости его персоны, всячески поддерживают его идею. Но это кощунство направлено на то, чтобы господин Журден оплачивал никому не нужны уроки, услуги, советы.Но несмотря на всю странность поведения, господин Журден показывает себя совсем не так глуп, как некоторым кажется. Он типичный буржуа, а потому очень хорошо знает цену деньгам; природный ум подсказывает ему слова к маркизе, он прекрасно понимает, что в свое время не получил хорошего образования и позволил бы себя высечь, «чтобы только знать все то, чему учат в школе».
Объяснение:
Характеристика Остапа “Дорогою ціною”
Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу:
«Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал».
Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права:
«Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…»
Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти:
«Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном».
Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину. Але волю він здобув дорогою ціною, втративши найцінніше – свою кохану Соломію.
У кінці твору він уже старий чоловік, який чекає зустрічі з коханою Соломією на тім світі. “Дід піднімає кудлаті брови і слухає. Його мутні очі дивляться в простір, а усмішка розсуває зморшки.”