Тогда Ромашка решилась на отчаянный шаг изо всех сил она затрепетала своими белыми лепесточками. Душистый аромат повеял на бедную птичку. Она вздохнула и легла, подставив свой клювик к Ромашке.Ей стало легче.
Все время она как могла старалась овевать голову птичке своими белыми пальчиками. Птичка заснула. Ромашка совсем выбилась из сил и тоже поникла. А утром хозяйка заглянула в детскую .Всплеснув руками,она бросилась к птичке, вытащила ее из клетки и ,побрызгав на нее капельками воды, уложила в траву . Когда птичка пришла в себя, женщина напоила ее и оставила отдыхать в траве. Потом женщина взяла дерн с поникшей ромашкой и ,вырыв ямку ,положила в нее кусок дерна. Жизненные соки влажной земли быстро впитывались в сухой дерн и он медленно оживал ,а с ним и Ромашка. Постепенно оба ,и птичка и Ромашка пришли в себя.
Ромашка все еще была слаба, а птичка уже достаточно окрепла. "Теперь моя очередь Ромашку и она усиленно замахала крылышками на Ромашку. Благодарная Ромашка смотрела на птичку и слабо улыбалась. Потом подошла хозяйка. В руке у нее было блюдечко с вкусным пшеном. Она дала его птичке, а возле Ромашки она посыпала чем-то свежим и душистым, от чего силы у Ромашки все прибавлялись и прибавлялись.Поев птичка ласково прикоснулась к Ромашке крылом.Она прощалась с ней до следующей весны.
Нещодавно я прочитала один з найвизначніших у світі літературних творів - роман Мігеля Сервантеса "Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський". Мене вразив образ головного героя роману.
Збіднілий гідальго з Ламанчі, начитавшись романів, уявив себе доблесним лицарем, назвав себе Дон Кіхотом, а свою шкапу благородним і милозвучним йменням Росинант, обрав дамою серця просту дівчину з сусіднього села Аль-донсу Лоренсо, вигадавши їй милозвучне ім'я Дульсінея Тобоська. І як личить доблесному лицарю, Дон Кіхот Ламанчський "приладив на голові свого латаного шолома, настромив на руку щит, схопив списа" та й "поїхав блукати світами кінно й оружно", "поборювати всілякого роду кривди".
На перший погляд, Дон Кіхот здається диваком. Він прагне нищити несправедливість у світі, але майже всі його справи, всупереч добрим намірам, обертаються проти нього або проти тих людей, яких він захищає. Перша ж подорож новоспеченого лицаря закінчилась тим, що його побили. Хлопця-підпаска, за якого вступився Дон Кіхот, наказавши відпустити хлопчину й заплатити йому сповна, хазяїн одразу ж після від'їзду лицаря, забив до півсмерті.
Каторжники, яких звільнив благородний гідальго, опинившись на свободі, побили його камінням та обібрали. Та Дон Кіхот не переймається через те, що у нього забрали речі, - він журиться, "що люди, яким він стільки добра робив, такого накоїли йому лиха". У нього добре серце. Він завжди залишається вірним своїм ідеалам. Дон Кіхот не може навіть уявити собі, що хтось може не дотримати свого слова. Лицар Сумного Образу прагне зробити життя кращим. Він фантазер. Навколишній світ він бачить крізь призму поезії.
Мені дуже симпатичний образ доблесного лицаря Дон Кіхота. Якби не було на світі таких людей, наше життя було б набагато біднішим.
После слов пить пить
Тогда Ромашка решилась на отчаянный шаг изо всех сил она затрепетала своими белыми лепесточками. Душистый аромат повеял на бедную птичку. Она вздохнула и легла, подставив свой клювик к Ромашке.Ей стало легче.
Все время она как могла старалась овевать голову птичке своими белыми пальчиками. Птичка заснула. Ромашка совсем выбилась из сил и тоже поникла. А утром хозяйка заглянула в детскую .Всплеснув руками,она бросилась к птичке, вытащила ее из клетки и ,побрызгав на нее капельками воды, уложила в траву . Когда птичка пришла в себя, женщина напоила ее и оставила отдыхать в траве. Потом женщина взяла дерн с поникшей ромашкой и ,вырыв ямку ,положила в нее кусок дерна. Жизненные соки влажной земли быстро впитывались в сухой дерн и он медленно оживал ,а с ним и Ромашка. Постепенно оба ,и птичка и Ромашка пришли в себя.
Ромашка все еще была слаба, а птичка уже достаточно окрепла. "Теперь моя очередь Ромашку и она усиленно замахала крылышками на Ромашку. Благодарная Ромашка смотрела на птичку и слабо улыбалась. Потом подошла хозяйка. В руке у нее было блюдечко с вкусным пшеном. Она дала его птичке, а возле Ромашки она посыпала чем-то свежим и душистым, от чего силы у Ромашки все прибавлялись и прибавлялись.Поев птичка ласково прикоснулась к Ромашке крылом.Она прощалась с ней до следующей весны.
Нещодавно я прочитала один з найвизначніших у світі літературних творів - роман Мігеля Сервантеса "Премудрий гідальго Дон Кіхот Ламанчський". Мене вразив образ головного героя роману.
Збіднілий гідальго з Ламанчі, начитавшись романів, уявив себе доблесним лицарем, назвав себе Дон Кіхотом, а свою шкапу благородним і милозвучним йменням Росинант, обрав дамою серця просту дівчину з сусіднього села Аль-донсу Лоренсо, вигадавши їй милозвучне ім'я Дульсінея Тобоська. І як личить доблесному лицарю, Дон Кіхот Ламанчський "приладив на голові свого латаного шолома, настромив на руку щит, схопив списа" та й "поїхав блукати світами кінно й оружно", "поборювати всілякого роду кривди".
На перший погляд, Дон Кіхот здається диваком. Він прагне нищити несправедливість у світі, але майже всі його справи, всупереч добрим намірам, обертаються проти нього або проти тих людей, яких він захищає. Перша ж подорож новоспеченого лицаря закінчилась тим, що його побили. Хлопця-підпаска, за якого вступився Дон Кіхот, наказавши відпустити хлопчину й заплатити йому сповна, хазяїн одразу ж після від'їзду лицаря, забив до півсмерті.
Каторжники, яких звільнив благородний гідальго, опинившись на свободі, побили його камінням та обібрали. Та Дон Кіхот не переймається через те, що у нього забрали речі, - він журиться, "що люди, яким він стільки добра робив, такого накоїли йому лиха". У нього добре серце. Він завжди залишається вірним своїм ідеалам. Дон Кіхот не може навіть уявити собі, що хтось може не дотримати свого слова. Лицар Сумного Образу прагне зробити життя кращим. Він фантазер. Навколишній світ він бачить крізь призму поезії.
Мені дуже симпатичний образ доблесного лицаря Дон Кіхота. Якби не було на світі таких людей, наше життя було б набагато біднішим.