в повести “первый учитель” ч. айтматов ставит перед собой большую: создать могучий реалистический образ коммуниста-ленинца, показать плоды его подвига, идейную и нравственную связь между ним и новым поколением. грустно признавать, что порой мы просто привыкаем к людям, которые причастны к великим событиям, к незабываемым прошлого нашей страны. ч. айтматов создал живую легенду об одном из таких людей — о первом учителе из аула куркуреу дюйшене таштанбекове. этот образ реален. поймет ли современный образованный человек титанический труд и беспримерное мужество этого человека, подвиг, совершенный им, сможет ли он хотя бы приблизительно представить себе условия и обстоятельства, в которых пришлось работать дюйшену. эта повесть укладывается всего в двух печатных листах, а какой накал страстей, какие социальные и психологические проблемы и сложный авторский замысел. куркуреу — аул небольшой. после революции большинство населения киргизии жило именно в таких маленьких, глухих аулах. для них советская власть еще не означала освобождения от вековых традиций, тьмы и отсталости. возможно, дехкане куркуреу совсем бы выгнали дюйшена, не будь у него официальной бумаги. ибо, в сущности, кто для них такой дюйшен? сын бедняка. но бумага с печатью останавливает людей. “в ней вся сила”,— говорят аульчане. дюйшен страстно берется за дело. чистит и ремонтирует под школу заброшенную байскую конюшню, детям, кого на руках, кого на спине переносит в школу через обжигающий ноги ледяной ручей, мужественно защищает свою лучшую ученицу алтынай. как трудно было им заложить знаний, на котором вырастут будущие ученые, инженеры, летчики, учителя — строители культуры, нашего будущего.
Як ящірка-хамелеон змінює своє забарвлення в залежності від обставин, так і городовий Очумєлов змінює своє поводження в залежності від того, з ким має справу: догідливий стосовно сильного і деспотичний стосовно слабкого.
Комічну основу оповідання складає невідповідність: незначність важливого для героїв питання (кому належить собака) і серйозний, пристрасний тон обговорення цієї несерйозної "проблеми".
Комічний ефект підсилюється самою побудовою центрального епізоду: це ланцюг "перетворень" Очумєлова. Причому "хамелеоном" виявляється не тільки представник влади, але й потерпілий Хрюкін, і обивательська юрба.
Шість разів городовий Очумєлов змінює свою позицію: то він приймає вигляд людини "можновладця", розмовляє суворо, велично "ворушачи бровами", глибокодумно "обмірковуючи становище", і приймає суворе рішення: покарати хазяїна "бездоглядної" собаки, а самого пса знищити. Очумєлов уже передчуває задоволення "накласти штраф" на хазяїна собаки, як раптово в юрбі хтось висловлює припущення, що собака належить генералу.
Як ящірка-хамелеон змінює своє забарвлення в залежності від обставин, так і городовий Очумєлов змінює своє поводження в залежності від того, з ким має справу: догідливий стосовно сильного і деспотичний стосовно слабкого.
Комічну основу оповідання складає невідповідність: незначність важливого для героїв питання (кому належить собака) і серйозний, пристрасний тон обговорення цієї несерйозної "проблеми".
Комічний ефект підсилюється самою побудовою центрального епізоду: це ланцюг "перетворень" Очумєлова. Причому "хамелеоном" виявляється не тільки представник влади, але й потерпілий Хрюкін, і обивательська юрба.
Шість разів городовий Очумєлов змінює свою позицію: то він приймає вигляд людини "можновладця", розмовляє суворо, велично "ворушачи бровами", глибокодумно "обмірковуючи становище", і приймає суворе рішення: покарати хазяїна "бездоглядної" собаки, а самого пса знищити. Очумєлов уже передчуває задоволення "накласти штраф" на хазяїна собаки, як раптово в юрбі хтось висловлює припущення, що собака належить генералу.