Солоухин Владимир Алексеевич (1924 — 1997), поэт, прозаик. Родился 14 июня в селе Алепино Владимирской области в крестьянской семье. Окончив школу, в 1938 — 42 учился в инженерном училище во Владимире, получил специальность механика-инструменталиста. Во время войны Солоухин служил в войсках особого назначения, охранявших Кремль. В 1946, опубликовав свои первые стихи в «Комсомольской правде» и осознав свое призвание, поступил в Литературный институт им. М. Горького, который окончил в 1951. Первый сборник стихотворений «Дождь в степи» появился в 1953. Затем последовали поэтические сборники «Журавлиха» (1959), «Имеющий в руках цветы» (1962), «Жить на земле» (1965), в которых со временем все усиливалось стремление автора к философскому осмыслению жизни. С 1951 много ездит по стране и зарубежным странам, публикуя репортажи в различных изданиях. Первая отдельная книга очерковой прозы «Рождение Зернограда» вышла в 1955; следующая — «Золотое дно» — в 1956. Книга «Владимирские привлекла серьезное внимание читателей и критики, получив самые одобрительные отклики. В 1964 опубликовал автобиографический роман «Мать-мачеха». Особое место в творчестве Солоухина занимают его художественно-публицистические книги «Письма из Русского музея» (1966) и «Черные доски» (1969). В 1964 — 81 был членом редколлегии журнала «Молодая гвардия». Живя в Москве, Солоухин не порывал связи с родными местами, тамошними людьми. В 1965 выходит сборник стихотворений «С лирических позиций». В 1970-е увидели свет книги «Олепинские пруды» (1973) и «Посещение 3ванки"(1975). В 1980-е — «Время собирать камни» об Оптиной пустыни (монастыре близ г. Козельска) и сборник рассказов и очерков «Бедствие с голубями». Тема русской природы, духовного богатства народа всегда занимала писателя, писал о необходимости их сохранения и защиты. Умер В. Солоухин 4 апреля 1997 в Москве.
Сучасній людин необхідно мати розвинену уяву і фантазію, бути злегка романтичною. Адже з кожним днем все більше роботи, яку раніше робили люди, виконують автоматизовані роботи. Через це люди втрачають робочі місця. Роботи вміють робити майже все... Та на щастя, вони не вміють фантазувати і вигадувати щось так, як вміємо це ми, люди. А особливо, діти. Тому для всіх людей дуже важливим є наявність і постійний розвиток фантазії, уяви, креативу.
Сучасні дитячі письменники - такі як Ярослав Стельмах, Леся Воронина, Всеволод Нестайко - всі вони володіють чудовою уявою. І наділяють такими ж рисами героїв своїх творів.
Наприклад, Сергій та Митько з "Митькозавра..." повірили старшому за них Василю Трошу, що в озері дійсно живе страшна химера. Бо вони діти з грайливою уявою, вони вміють і люблять фантазувати. Їм обом хочеться, щоб "Митькозавр" існував насправді.
Клим Джура - головний герой "Засобу №7..." - той взагалі віднайшов машину часу і познайомився з іншопланетянами. Мало того, він врятував усю планету від страшного вірусу переляку.
"Тореадори з Васюківки" - Іван-Ява Рень і Павлуша Завгородній - це хлопці, які збиралися прокласти під свинарником лінію метро... У них постійно знайдеться декілька креативних ідей.
В усіх трьох вищезгаданих творах головні герої постійно щось вигадують, потрапляють у незвичайні ситуації тощо.
Все завдяки талановитим письменникам і письменницям - реальним дорослим людям, які всередині частково лишилися дітьми. За це їм і дякуємо.
Солоухин Владимир Алексеевич (1924 — 1997), поэт, прозаик. Родился 14 июня в селе Алепино Владимирской области в крестьянской семье. Окончив школу, в 1938 — 42 учился в инженерном училище во Владимире, получил специальность механика-инструменталиста. Во время войны Солоухин служил в войсках особого назначения, охранявших Кремль. В 1946, опубликовав свои первые стихи в «Комсомольской правде» и осознав свое призвание, поступил в Литературный институт им. М. Горького, который окончил в 1951. Первый сборник стихотворений «Дождь в степи» появился в 1953. Затем последовали поэтические сборники «Журавлиха» (1959), «Имеющий в руках цветы» (1962), «Жить на земле» (1965), в которых со временем все усиливалось стремление автора к философскому осмыслению жизни. С 1951 много ездит по стране и зарубежным странам, публикуя репортажи в различных изданиях. Первая отдельная книга очерковой прозы «Рождение Зернограда» вышла в 1955; следующая — «Золотое дно» — в 1956. Книга «Владимирские привлекла серьезное внимание читателей и критики, получив самые одобрительные отклики. В 1964 опубликовал автобиографический роман «Мать-мачеха». Особое место в творчестве Солоухина занимают его художественно-публицистические книги «Письма из Русского музея» (1966) и «Черные доски» (1969). В 1964 — 81 был членом редколлегии журнала «Молодая гвардия». Живя в Москве, Солоухин не порывал связи с родными местами, тамошними людьми. В 1965 выходит сборник стихотворений «С лирических позиций». В 1970-е увидели свет книги «Олепинские пруды» (1973) и «Посещение 3ванки"(1975). В 1980-е — «Время собирать камни» об Оптиной пустыни (монастыре близ г. Козельска) и сборник рассказов и очерков «Бедствие с голубями». Тема русской природы, духовного богатства народа всегда занимала писателя, писал о необходимости их сохранения и защиты. Умер В. Солоухин 4 апреля 1997 в Москве.
Сучасній людин необхідно мати розвинену уяву і фантазію, бути злегка романтичною. Адже з кожним днем все більше роботи, яку раніше робили люди, виконують автоматизовані роботи. Через це люди втрачають робочі місця. Роботи вміють робити майже все... Та на щастя, вони не вміють фантазувати і вигадувати щось так, як вміємо це ми, люди. А особливо, діти. Тому для всіх людей дуже важливим є наявність і постійний розвиток фантазії, уяви, креативу.
Сучасні дитячі письменники - такі як Ярослав Стельмах, Леся Воронина, Всеволод Нестайко - всі вони володіють чудовою уявою. І наділяють такими ж рисами героїв своїх творів.
Наприклад, Сергій та Митько з "Митькозавра..." повірили старшому за них Василю Трошу, що в озері дійсно живе страшна химера. Бо вони діти з грайливою уявою, вони вміють і люблять фантазувати. Їм обом хочеться, щоб "Митькозавр" існував насправді.
Клим Джура - головний герой "Засобу №7..." - той взагалі віднайшов машину часу і познайомився з іншопланетянами. Мало того, він врятував усю планету від страшного вірусу переляку.
"Тореадори з Васюківки" - Іван-Ява Рень і Павлуша Завгородній - це хлопці, які збиралися прокласти під свинарником лінію метро... У них постійно знайдеться декілька креативних ідей.
В усіх трьох вищезгаданих творах головні герої постійно щось вигадують, потрапляють у незвичайні ситуації тощо.
Все завдяки талановитим письменникам і письменницям - реальним дорослим людям, які всередині частково лишилися дітьми. За це їм і дякуємо.