Как можно объяснить следующие факты: в киргизском языке имеются следующие устойчивые сравнения: «лицо ясное, как родник», «глаза блестящие, как Иссык-Куль», волосы длинные, как аркан»; в английском – as big as a parson’s barn («большой, как амбар пастора»), as false as a Scot («лживый, как шотландец»), black as ebony («черный, как эбеновое дерево»). Найдите свои примеры такого же типа.
В романе многогранно раскрыта судьба трех скромных рядовых людей — шахтера Петра Лопахина, комбайнера Ивана Звягинцева, агронома Николая Стрельцова. Очень разные по характерам, они связаны на фронте мужской дружбой и безграничной преданностью Родине.
Николай Стрельцов угнетен отступлением своего полка и личным горем: перед войной ушла жена, детей оставил у старой матери. Это не мешает ему героически сражаться. В бою он был контужен и оглох, но убегает из госпиталя в полк, в котором после боев осталось всего двадцать семь человек
Иван Звягинцев, до войны комбайнер, богатырь, простодушный человек, стремится утешить Стрельцова, жалуется ему сам на свою якобы неудачную семейную жизнь. Шолохов эту историю описывает с юмором.
Якраз у поемі лорда Байрона "Мазепа" мало не центральною стала фантастична любовна історія, що її запустив в обіг Мазепин недоброзичливець при дворі польського короля.
Ця оповідка потім мандрувала із сюжету в сюжет, від одного автора до іншого. Нібито ревнивий чоловік, вистеживши Мазепу на таємному побаченні зі своєю дружиною, прив'язав коханця до спини дикого необ'їждженого коня - і той помчав степами на схід, в Україну.
Байрон компонує свою поему як розповідь самого героя про цю подію шведському королю Карлу ХІІ у таборі після полтавської битви й акцентує мотив його величної помсти: "Старий безумець! Він мені // Проклав дорогу до престолу".
Далі легенда розгортається у згоді з романтичними ідеалами й уявленнями.
Приреченого рятує юна красуня, він наснажується потугою рідної землі. (Адже це романтики при початку позаминулого століття підносять національну ідею, уславлюють порив до свободи й права виняткової особистості. Українські реалії давали багато матеріалу для таких інтерпретацій).
Мазепа
Підпис до фото,
Іван Мазепа на купюрі в 10 гривень. Деякі експерти сумніваються, що це портрет саме Мазепи
Жадоба помсти стократ примножує сили - і вродливий шукач любовних пригод стає врешті-решт великим державцем.
У ХVІІІ столітті Україна особливо цікавила західних митців, дипломатів і політиків. Тоді з'явилося багато мандрівницьких описів, аґентурних інформацій, історичних досліджень та художніх текстів.
Козацька держава сприймалася як "брама Європи", порубіжжя, бастіон свободи у боротьбі з московською тиранією. Українська звитяга мала наснажити вичахлі ідеали "старого" континенту.
У фіналі поеми Байрона саркастично протиставлено бездоганного в своєму героїзмі, невтомного й незламного старого гетьмана - і нездатного до відчайдушної боротьби молодого шведського короля.
Неймовірні спогади Мазепи, його розповідь про авантюрні пригоди й шалене протистояння злій, неприхильній долі - усе це вже не може захопити втомленого й знеможеного Карла.
Оповідач не почув ніякої відповіді від свого слухача - "Король бо спав уже з годину".
Порозуміння між надто зосередженим на собі самому Заходом та Україною, що опинилася в ролі пасербиці історії, хоча захищала якраз універсальні європейські цінності, досягалося не надто добре.
І в цьому сенсі реакція Карла ХІІ на почуте звичайно ж була для Байрона метафорою байдужості, прикрої оспалості й апатії західного світу.