Как относятся русские солдаты друг к другу, как они относятся к французам и Наполеону?

1. Береги платье снову, а честь смолоду. 2. Семь бед – один ответ. 3. Зашел к куме, да засел в тюрьме. 4. Лошади чужие, хомут не свой, погоняй, не стой. 5. В огород летал, конопли клевал: швырнула бабушка камушком, да мимо. 6. Стали к вечерне звонить, да попадья не велит. 7. Поп в гостях, черти на погосте. 8. Будет дождик – будут и грибки. 9. Частый гребень, да веник, да алтын денег. 10. Худой мир лучше доброй ссоры. 11. Быль молодцу не укор. 12. Конь о четырех ногах, да спотыкается. 13. Вместе жить– вместе и умирать. 14. Незваный гость хуже татарина. 15. Небо с овчинку показалось. 16. Кто ни поп, тот батька. 17. Послужи верой и правдой. 18. Бог тебе судья. 19 Казнить так казнить, миловать так миловать. 20. С лихой собаки хоть шерсти клок. 21. Семи пядей во лбу. 22. Долг платежом красен. 23. Утро вечера мудренее. 24. Держать ухо востро. 25. Закутим, запьем – и ворота запрем. 26. Совет вам да любовь. 27. Не все то ври, что знаешь.

Омар Хайям — видатна особистість середньовічного Сходу, один із учених свого часу, філософ, математик, астроном, поліглот і поет. Все світню славу принесли йому невеликі чотиривірші — рубаї. Вони вражають філософською глибиною і лаконічністю форм, сміливістю думок і любов’ю до життя. Чотиривірші, з’єднані в одну збірку «Рубайят», різноманітні за своєю тематикою. Тут є і роздуми про сенс людського життя, про нескінченність пізнання, про справедливість і гідність. Вічні цінності життя, радість і печаль буття розкриваються в безсмертних віршах Хайяма. Проникнувши в таємниці філософії, медицини, астрономії, Хайям випередив свій час у пізнанні різних сторін життя, і проте зізнається в своїх віршах