Идеальных людей не бывает. У каждого человека есть свои недостатки.
Однако есть такие недостатки, которые никому не мешают, а есть такие, что могут быть неприятны другим.
Например, есть люди, проявляющие грубость по отношению к другим. Общаясь с окружающими, они говорят резким, раздражительным тоном. В их речи обычно чувствуется поучительный тон, звучит презрение или высокомерие. Такие люди не считают нужным выслушать собеседника до конца, перебивают его.
А еще есть друзья-приятели, не умеющие хранить секреты. Этим они часто делают больно другим: ведь тебе, как близкому человеку, доверили самое сокровенное, дорогое, а ты рассказал об этом ради собственного удовольствия посторонним людям.
Серьезным недостатком считаю и неумение сдерживать свое обещание, нарушать данное слово. Вспыльчивость и несдержанность тоже не украшают человека. Разговаривает с тобой такой собеседник, размахивает руками, кричит, не слушает тебя, а слышит только себя. С таким не захочется долго общаться.
Мне не нравятся также люди, которые считают необходимым говорить всю правду в глаза, не учитывая при этом ни обстоятельств, ни настроения собеседника. Упрямство, лживость, жадность — эти черты я тоже считаю недостойными человека. Известно, что поступок порождает привычку, а привычка — характер. Поэтому нужно заниматься самовоспитанием, следить за собой, уметь видеть свои недостатки, относиться к себе объективно, с тем чтобы изживать в своем характере все плохое и изменяться к лучшему — к лучшему и для себя, и для окружающих.
Коли моя мама ображається на когось з нас, членів сім’ї, вона каже: «Чому ти не подумав про мене? Я ж теж людина». Це в її розумінні найпереконливіший аргумент. І дійсно, бути людиною в загальноприйнятому уявленні – це значить мати думки, почуття і бажання, це означає бути гідним любові та поваги. Крилатими стали слова одного з героїв М. Горького Сатіна: «Людина – це звучить гордо!». І ми часто не усвідомлюємо повною мірою, до чого це об’ємне і «серйозне» поняття, яку відповідальність воно накладає на нас.
Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?
У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.
Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи
Идеальных людей не бывает. У каждого человека есть свои недостатки.
Однако есть такие недостатки, которые никому не мешают, а есть такие, что могут быть неприятны другим.
Например, есть люди, проявляющие грубость по отношению к другим. Общаясь с окружающими, они говорят резким, раздражительным тоном. В их речи обычно чувствуется поучительный тон, звучит презрение или высокомерие. Такие люди не считают нужным выслушать собеседника до конца, перебивают его.
А еще есть друзья-приятели, не умеющие хранить секреты. Этим они часто делают больно другим: ведь тебе, как близкому человеку, доверили самое сокровенное, дорогое, а ты рассказал об этом ради собственного удовольствия посторонним людям.
Серьезным недостатком считаю и неумение сдерживать свое обещание, нарушать данное слово. Вспыльчивость и несдержанность тоже не украшают человека. Разговаривает с тобой такой собеседник, размахивает руками, кричит, не слушает тебя, а слышит только себя. С таким не захочется долго общаться.
Мне не нравятся также люди, которые считают необходимым говорить всю правду в глаза, не учитывая при этом ни обстоятельств, ни настроения собеседника. Упрямство, лживость, жадность — эти черты я тоже считаю недостойными человека. Известно, что поступок порождает привычку, а привычка — характер. Поэтому нужно заниматься самовоспитанием, следить за собой, уметь видеть свои недостатки, относиться к себе объективно, с тем чтобы изживать в своем характере все плохое и изменяться к лучшему — к лучшему и для себя, и для окружающих.
Отже, «людина», як один із видів живих істот, населяє планету Земля. Є кілька кардинально протилежних теорій її походження – від «цинічно-приземленою» теорії Ч. Дарвіна до містичної гіпотези інопланетної природи Homo Sapiens. Однак, незважаючи на розбіжності, всі вчені сходяться на думці, що людина єдина в трьох іпостасях – біологічній, соціальній і духовній. Що це означає?
У своєму житті людина проявляє себе як істота біологічна: вона володіє певною анатомією і фізіологією, у неї існують інстинкти і основні потреби – в їжі, у відпочинку, безпеці, продовженні роду. Однак це – лише частина потреб людини. Вона не може жити, не виконуючи певних функцій у суспільстві, соціумі. Всі ми за своє життя виконуємо безліч соціальних ролей – дітей, батьків, друзів, студентів, працівників, колег. Життя людини в суспільстві, його розвиток саме як соціальної істоти вчені називають социогенез (на відміну від антропогенезу – розвитку людини як біологічної істоти). Вчені довели, що людині необхідно оточення інших людей, необхідно відчувати себе частиною «великого колективу» – бути соціалізованим, включеним в життя суспільства. Тільки тоді людина набуває специфічні навички, що відрізняють його від тварини, – мова, вміння взаємодіяти з іншими людьми, приносити користь суспільству.
Але і це ще не все. Можна сказати, що у своїй біологічній природі людина реалізується як особистість, в соціальній діяльності – як індивід. Але досягти вищого ступеня розвитку людини на цій Землі – стати особистістю – йому дозволяє лише духовна сфера. Вона включає в себе почуття, емоції, думки індивіда, його потреби в самовираженні і творчості, його морально-етичні принципи