Софійка - звичайна дівчинка середнього шкільного віку. Вчиться Софія непогано вона не є відмінницею. Стосунки з колективом у школі у неї теж посередні, вона не є лідером. Несподівано дівчина закохується у Вадима - самотнього багатого хлопця без опіки батьків, який виховується вулицею. Сашко - хлопець, що закоханий у неї, є для Софії "бомжиком". Тут проявляється її закомплексованість та небажання сприймати світ серцем. Софія бачить очима.
Вадим краде та палить, проте дівчина на це не зважає. Вона свято вірить у їхнє кохання та майбутнє продовження. Наприкінці твору дівчина зрозуміла всю сутність Вадима, проте на чуйного та надійного Сашка її очі так і не розкрились. Тобто Софійка - це, насамперед, людина, з усіма її достоїнствами, вадами та недоліками.
Пришла весна, как близкая родня,.
Я сердце для нее призвал открыться.
И пусть поэзия живет день ото дня.
Мир без поэзии – словно без крыльев птица.
Пришла весна, в родной явилась край.
Встаю я рано – не до сна мне ныне.
Поток желаний во мне рождает май,
И главное из них – идти к вершине.
Как хорошо пуститься утром в путь!
Весна опять зовет меня в дорогу.
Цветок весенний мне украсит грудь,
Пасутся овцы, прочь откинь тревогу!
Пришла весна, мой друг не умирай!
Послушай, как поют чудесно птицы!
Ты оглянись вокруг, ведь это рай!
Здесь пенье райское, оно тебе не снится.
Пришла весна, вновь обновляет свет
Тепло и зелень, радость снова с нами.
Будто детей рожденных много лет,
Цветы мы называем именами.
Вот муравей, и учит он труду
Детеныша упорно, понемногу.
Я первенца из дома в свет веду,
Чтоб указать счастливую дорогу.
Природа нас лелеет, словно мать,
Нас учит и дает нам наставления.
И надо нам о ней не забывать,
Хранить ее бесценные творения.
Объяснение:
Софійка - звичайна дівчинка середнього шкільного віку. Вчиться Софія непогано вона не є відмінницею. Стосунки з колективом у школі у неї теж посередні, вона не є лідером. Несподівано дівчина закохується у Вадима - самотнього багатого хлопця без опіки батьків, який виховується вулицею. Сашко - хлопець, що закоханий у неї, є для Софії "бомжиком". Тут проявляється її закомплексованість та небажання сприймати світ серцем. Софія бачить очима.
Вадим краде та палить, проте дівчина на це не зважає. Вона свято вірить у їхнє кохання та майбутнє продовження. Наприкінці твору дівчина зрозуміла всю сутність Вадима, проте на чуйного та надійного Сашка її очі так і не розкрились. Тобто Софійка - це, насамперед, людина, з усіма її достоїнствами, вадами та недоліками.
Детальніше - на -