Калевала» – эпос прибалтийско-финских народов, состоящих из 50 рун (эпических песен). Как и Олонхо, в Калевала в основном легли народные сказания и мифы. В 1835 году впервые известный лингвист Элиас Лённрот собрал и опубликовал народные руны, исправив некоторые неточности и несовпадения. В «Калевале» нет основного сюжета, но руны тем не менее связаны между собой логически. В начале рассказывается о создании мира, главными героями здесь являются богатыри Вяйнямёйнен, Ильмаринен и Лемминкяйнен, совершающие множество подвигов – от принцесс до сохранения мира. В «Калевале» есть место темной магии, шаманству и настоящим приключениям. В отличие от других эпосов «Калевала» отличается хорошим юмором, что редко можно встретить в народных творчествах. Стоит отметить еще один примечательный факт – история Турина Турамбара, персонаж «Детей Хурина» Дж. Р. Р. Толкина, целенаправленно строилась по мотивам сказаний о Куллерво, герое-мстителе из «Калевалы».
ТЕКСТ - це мовленнєвий твір, яке є результатом мовної діяльності людини, це основна комунікативна одиниця, яка їм використовується під час мовленнєвої діяльності.
Текст характеризується єдністю теми, задуму, основний думки і смисловий закінченістю.
У тексту також є певна композиція (внутрішня структура). Вона складається з зачину (вступу), основної частини і висновку. Наявність в тексті основної частини обов'язково, вступу і висновку - факультативно. У всіх частинах послідовно розкривається зміст тексту.
За функціонально-смисловим особливостям виділяють наступні комунікативні типи мовлення:
розповідь (передають дію в розвитку, у часовій послідовності), опис (характеризують статичні картини, передають їх деталі), міркування (передають розвиток думок щодо предмета промови).
Рідко зустрічаються тексти, що відносяться тільки до одного комунікативному типу мови. Найчастіше тексти комбінують опис, розповідь і міркування, і який-небудь тип є домінуючим.
Тексти належать до якого-небудь із стилів мови. Залежно від цього виділяють тексти:
розмовні (використовуються в розмовній мові, найчастіше існують в усній формі; ха- растеризуются наявністю пропозицій, простих за своїм складом, і особливої розмовної (а іноді і просторічної) лексикою); офіційно-ділові (використовуються в офіційно-діловому стилі, найчастіше існують в письмовій формі; характеризуються наявністю пропозицій, складних за своїм складом, кількістю іменних частин мови і специфічною лексикою); публіцистичний (використовуються в засобах масової інформації та їх основна мета - залучення інтересу читачів чи слухачів, а також інформування їх; існують як в письмовій , так і в усній формі; характеризуються жвавістю, різноманітністю, відбір лексичних засобів відбувається в залежності від мети та змісту тексту); наукові (використовуються в різних сферах науки, існують в основному в письмовій формі (хоча чимало і усних наукових виступів); характеризуються досить складної синтаксичної організацією, великою кількістю термінів), художні е (можуть поєднувати в собі різні види текстів залежно від цілей автора)
В «Калевале» нет основного сюжета, но руны тем не менее связаны между собой логически. В начале рассказывается о создании мира, главными героями здесь являются богатыри Вяйнямёйнен, Ильмаринен и Лемминкяйнен, совершающие множество подвигов – от принцесс до сохранения мира. В «Калевале» есть место темной магии, шаманству и настоящим приключениям. В отличие от других эпосов «Калевала» отличается хорошим юмором, что редко можно встретить в народных творчествах.
Стоит отметить еще один примечательный факт – история Турина Турамбара, персонаж «Детей Хурина» Дж. Р. Р. Толкина, целенаправленно строилась по мотивам сказаний о Куллерво, герое-мстителе из «Калевалы».
ТЕКСТ - це мовленнєвий твір, яке є результатом мовної діяльності людини, це основна комунікативна одиниця, яка їм використовується під час мовленнєвої діяльності.
Текст характеризується єдністю теми, задуму, основний думки і смисловий закінченістю.
У тексту також є певна композиція (внутрішня структура). Вона складається з зачину (вступу), основної частини і висновку. Наявність в тексті основної частини обов'язково, вступу і висновку - факультативно. У всіх частинах послідовно розкривається зміст тексту.
За функціонально-смисловим особливостям виділяють наступні комунікативні типи мовлення:
розповідь (передають дію в розвитку, у часовій послідовності), опис (характеризують статичні картини, передають їх деталі), міркування (передають розвиток думок щодо предмета промови).
Рідко зустрічаються тексти, що відносяться тільки до одного комунікативному типу мови. Найчастіше тексти комбінують опис, розповідь і міркування, і який-небудь тип є домінуючим.
Тексти належать до якого-небудь із стилів мови. Залежно від цього виділяють тексти:
розмовні (використовуються в розмовній мові, найчастіше існують в усній формі; ха- растеризуются наявністю пропозицій, простих за своїм складом, і особливої розмовної (а іноді і просторічної) лексикою); офіційно-ділові (використовуються в офіційно-діловому стилі, найчастіше існують в письмовій формі; характеризуються наявністю пропозицій, складних за своїм складом, кількістю іменних частин мови і специфічною лексикою); публіцистичний (використовуються в засобах масової інформації та їх основна мета - залучення інтересу читачів чи слухачів, а також інформування їх; існують як в письмовій , так і в усній формі; характеризуються жвавістю, різноманітністю, відбір лексичних засобів відбувається в залежності від мети та змісту тексту); наукові (використовуються в різних сферах науки, існують в основному в письмовій формі (хоча чимало і усних наукових виступів); характеризуються досить складної синтаксичної організацією, великою кількістю термінів), художні е (можуть поєднувати в собі різні види текстів залежно від цілей автора)
Объяснение:
якщо правильно лайк і підписка