Є таке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. Коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. Але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.
А вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. Ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. І в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. Або просто розвіюють його квартирою. Адже це непрості подарунки. Їх не можна побачити, але можна відчути. Це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. Глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. Тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.
Загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. Напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. Адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. Хіба що дуже-дуже рідко.
От було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. Як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. Після цього всі в будинку починають жити краще! Ну, якщо, звичайно, хочуть цього...
"Кошкин дом"- одна из лучших книг ХХ века любимая многими поколениями детей в нашей стране. Живая, захватывающая, то смешная, то грустная пьеса Маршака с удивительными, одновременно реалистичными и сказочными иллюстрациями Васнецова. Само совершенство! Тот, кто хоть раз держал ее в руках, не забудет уже никогда!Идея пьесы "Кошкин дом" появилась у Самуила Маршака из нескольких строчек народной детской песенки: "Тили-тили-тили-бом! Загорелся кошкин дом".Сюжет прост, но разработан очень изящно, с большим юмором. В богатом доме Кошки случился пожар. Оставшись без крыши над головой, несчастная Кошка и ее дворник кот Василий идут просить приюта у своих друзей, которые были у них в гостях накануне. Однако ни Курица, ни Коза, ни Свинья не пускают Кошку переночевать. Только бедные племянники, котята-сироты, которым тетя Кошка отказывала даже в куске хлеба, открывают ей дверь своей нищей избушки.Финал, как и положено в детской сказке, - счастливый. Готов новый "пряничный", расписной васнецовский домик, ярко светит в небе солнце, кошка и котята водят хоровод, распустились на страницах книги пышные красные цветы.Завтра будет новоселье,На всю улицу веселье.Тили-тили-тили-бом!Приходите в новый дом!Вся пьеса "Кошкин дом" напоминает детскую игру: в ней непрерывно происходит действие, реплики персонажей короткие (ни одного лишнего слова!), но выразительные, однотипные эпизоды повторяются несколько раз.Художник Юрий Васнецов не просто нарисовал рисунки к тексту "Кошкиного дома", он создал оформление целой книги, очень разнообразное и сказочное. Здесь то картина во всю страницу, то небольшая заставочка. В начале каждой главы - рисованная буквица. По-васнецовски нарядная книжка!"Кошкин дом" Маршака издавали в нашей стране множество раз (последний - в начале 90-х гг.). Не успев выйти, эта книга становилась библиографической редкостью, а чудом купленные экземпляры зачитывались детьми до дыр! Очень жаль, что целое поколение детей выросло, не имея возможности познакомиться с ней в детстве. Издательство "Мелик-Пашаев" выпустило "Кошкин дом" в великолепном качестве, какого не было никогда раньше.
Твір на тему «Різдвяна казка»
Є таке дуже добре повір'я, що в різдвяну ніч на землю спускаються янголи. Коли на небі загоряється перша зірка, янголи приходять. Але їх ніхто не помічає, тому що всі люди поспішають у своїх справах.
А вночі, коли всі сплять, маленькі крилаті янголята прилітають в домівки. Ані закриті вікна, ані стіни, ані дах для них не перешкода. І в кожній хаті вони залишають під ялинкою подарунок. Або просто розвіюють його квартирою. Адже це непрості подарунки. Їх не можна побачити, але можна відчути. Це трошки доброти, мішечок щастя, жменька здоров'я, шматочок везіння. Глечик радості чи чашечка, наповнена доброю вдачею. Тобто те, чого в цьому будинку не вистачало.
Загалом, потроху чогось доброго залишають непомічені янголята в кожному будинку. Напевно, коли всі міцно сплять, янголи навіть не стають невидимками. Адже все одно люди майже ніколи їх не бачать. Хіба що дуже-дуже рідко.
От було б добре вчасно прокинутися різдвяної вночі та підглянути, як білосніжне янголятко пурхає кімнатою. Як воно суне під ялинку невидимий чарівний мішечок або розсіює в повітрі блискучий чарівний пил. Після цього всі в будинку починають жити краще! Ну, якщо, звичайно, хочуть цього...