характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Я люблю читать. Поэтому, когда в школе задали прочитать повесть А.С. Пушкина «Капитанская дочка», я с удовольствием прочла эту книгу. И была восхищена героями повести: Петром Гринёвым и Машей Мироновой. А ещё мне очень понравился Емельян Пугачёв.
Пугачёв – историческая личность. Мы знаем о нём из уроков истории. Но это всего лишь исторические документы. А в повести Пушкина я увидела живого человека со всеми его достоинствами и недостатками. Первое знакомство с Емельяном Пугачёвым происходит в самом начале произведения. В метель Гринёв заблудился. Ему пришлось бы ночевать в степи, если бы не встретился на дороге простой мужик, наблюдательный и сметливый. Он вывел Гринёва и его спутников к жилью.
Следующая встреча с Пугачёвым ни для главного героя, ни для читателей не очень приятная. Мы видим этого человека предводителем восстания, жестоким и немилосердным. Он без сожаления казнит капитана Миронова и его сторонников. Мятежники не жалеют даже беззащитной женщины, и Василиса Егоровна пала по приказу Пугачёва. Но и в этой сложной ситуации предводитель крестьян проявляет благородство. Он не только милует Гринёва, помня щедрость и доброту последнего, но и его от толпы своих подручных. И на протяжении всей повести мы можем наблюдать противоречивость натуры Пугачёва.
характеристика братів – «Обидва плечисті, обидва з широкими, лагідними лицями, і схожі один на одного так, як маленький гриб-підберезник схожий на свого більшого сусіда»; – «Вони охопили зором ріку, і їхні лиця ще більше пом’якшали од навколишнього простору…»; – «Але старший брат був розсудливий та відважний, і сокира в його руках не закуняла. Узявся рубати лід, прокладаючи хід до берега, а молодший тупцяв біля нього і, не знаючи, чим до тільки зітхав та нетерпляче бив себе долонями по стегнах та по боках»
Озиралися, намагаючись побачити мисливця, проте не запримітили і, набравши в груди гіркого повітря, чимдуху погнали туди, де лежав лось»; – «Менший підберезник одвернувся, приховуючи сльози. Старший брат узяв його за руку й, не кажучи більше ні слова, повів до саней». – «Діти нічого не сказали — вони ніяк не могли відірвати очей од лося, який ні разу й не поворухнувся, хоча вони й чекали на це». Автор не дає братам імен, а лише називає їх «підберезовиками». Це дає нам змогу зрозуміти, що ці персонажі мають узагальнювальне значення — вони втілюють в оповіданні сили добра. Незважаючи на юний вік, вони без вагань приймають рішення врятувати Лося, хоча він в декілька разів більший за них. Це їм вдається, але захистити тварину від жорстокості іншої людини виявляється нездійсненим. Трагічний фінал повісті наштовхує на думку про те, що людина — не тільки цар природи, але й, інколи, її найбільший ворог
Я люблю читать. Поэтому, когда в школе задали прочитать повесть А.С. Пушкина «Капитанская дочка», я с удовольствием прочла эту книгу. И была восхищена героями повести: Петром Гринёвым и Машей Мироновой. А ещё мне очень понравился Емельян Пугачёв.
Пугачёв – историческая личность. Мы знаем о нём из уроков истории. Но это всего лишь исторические документы. А в повести Пушкина я увидела живого человека со всеми его достоинствами и недостатками. Первое знакомство с Емельяном Пугачёвым происходит в самом начале произведения. В метель Гринёв заблудился. Ему пришлось бы ночевать в степи, если бы не встретился на дороге простой мужик, наблюдательный и сметливый. Он вывел Гринёва и его спутников к жилью.
Следующая встреча с Пугачёвым ни для главного героя, ни для читателей не очень приятная. Мы видим этого человека предводителем восстания, жестоким и немилосердным. Он без сожаления казнит капитана Миронова и его сторонников. Мятежники не жалеют даже беззащитной женщины, и Василиса Егоровна пала по приказу Пугачёва. Но и в этой сложной ситуации предводитель крестьян проявляет благородство. Он не только милует Гринёва, помня щедрость и доброту последнего, но и его от толпы своих подручных. И на протяжении всей повести мы можем наблюдать противоречивость натуры Пугачёва.