Проводячи аналіз “Хамелеона” Чехова, можна помітити, що прізвища героїв були обрані невипадково. З їх до додається комічність: Хрюкін, Жигалов, Елдирін і Очумелов. На жаль, автор не описав зовнішність героїв. Він розповів про різницю між ними, про їх характер і поведінку. У ” Хамелеоні” тільки 2 основних героїв — Хрюкін і Очумелов.
Хрюкін. Персонаж є дуже безглуздим. Його вкусив щеня генерала. У той момент, коли з ним сталася ця історія, Хрюкін був трохи п’яний. Можливо, тому все і сталося. Був би герой тверезий, він би не тикав в морду цуценяті. З його боку було нерозумно просити господаря собаки компенсацію за моральний і фізичний збиток. Він придумав план і виставив ситуацію так, що щеня накинувся на нього.
Очумєлов. Другий головний герой був поліцейським. При першому погляді на нього людям стає зрозуміло: він скрізь знайде своє. Дізнавшись про подію, він зайнявся пошуком господаря собаки, щоб накласти на нього штраф, а саму тварину пристрелити. Коли Очумелов дізнався, що щеня належить генералу, він став сумніватися в правильності своїх намірів. Тепер йому було неважливо, хто правий, а хто винен у цій ситуації. Хвилювало його лише, як не погіршити відносини з генералом. У Очумелова немає ніяких принципів, він завжди чинить так, як буде йому вигідно.
Про що твір “Хамелеон”
Очумєлова, абсолютно не цікавило, хто кого вкусив – Хрюкін собаку або, навпаки, вона його. Таких людей, як він, правда не цікавить, їм головне – залишитися при своєму.
Весь твір присвячується тому, як Очумєлов метається між правдами. Вирішальний вибір залежить від того, кому вона належить.
Якщо генерал вважає, що Хрюкін вкусив генеральську собаку, то і Очумєлов дотримується цієї думки. Якщо військовий вважає інакше, то він обов’язково запропонує пристрелити пса, щоб той не нашкодив іншим городянам.
Основна ідея і тема розповіді
Чеховим цей твір було створено з метою показати людям, наскільки неправильно кидатися з боку в бік, вдало підлаштовуючись під інших. В душі майже кожної людини є ця якість, тому автор і намагається показати цю проблему. Піддаючись думці громадськості, люди, самі того не помічаючи, стають рабами. Ноти гумору застосовані невипадково, вони підсилюють значення сказаного і змушують людину випробувати почуття сорому перед самим собою.
Тема: пристосованість людини і старання всім догодити. Попри обставини, завжди потрібно чинити справедливо, цінувати себе і не принижуватися — це і намагається донести чехів своєю розповіддю.
Сенс назви і жанр написання
Назва має відкритий сенс. Ящірка-хамелеон змінює колір, підлаштовуючись під навколишнє оточення. Ось і людина також змінює поведінку, щоб показати себе з кращого боку в очах керівництва. У цей момент він не замислюється, що може принижувати себе.
Твір Антона Павловича написано в жанрі оповідання. Підтверджується це наступними ознаками:
всього 2 головних ролі;
маленький обсяг тексту.
Розповідь написаний дуже реалістичним, з елементами сатири. Автор висміює поведінку Очумєлова.
Чехов не намагається нав’язати читачам свою думку і не розповідає про ставлення до персонажів. Уважно вивчивши опис героїв, можна помітити, що до всіх він ставиться з іронією і висміює їх. У кожному оповіданні Чехова присутня явна мораль. Повістю “Хамелеон”, він каже, що не потрібно залежати від чужих поглядів. Краще відмовитися від особистої вигоди, але залишитися хорошою людиною в очах суспільства.
«Исчезло и скрылось существо, никем не защищенное, никому не дорогое, ни для кого не интересное, даже не обратившее на себя внимание и естествонаблюдателя, не пропускающего посадить на булавку обыкновенную муху и рассмотреть ее в микроскоп; существо, переносившее покорно канцелярские насмешки и без всякого чрезвычайного дела сошедшее в могилу, но для которого всё же таки, хотя перед самым концом жизни, мелькнул светлый гость в виде шинели, ожививший на миг бедную жизнь, и на которое так же потом нестерпимо обрушилось несчастие, как обрушивалось на царей и повелителей мира…»
«Итак, в одном департаменте служил один чиновник; чиновник нельзя сказать чтобы очень замечательный, низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинами по обеим сторонам щек и цветом лица что называется геморроидальным…»
«Чиновник нельзя сказать чтобы очень замечательный, низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинами по обеим сторонам щек и цветом лица что называется геморроидальным…»
Нам показывается его внешний вид и становится ясно почему над ним издеваются. Он не больше ничего кроме переписывания бумаг, не может постоять за себя, потому-что он слаб духом, но добр душой.
Головні герої
Проводячи аналіз “Хамелеона” Чехова, можна помітити, що прізвища героїв були обрані невипадково. З їх до додається комічність: Хрюкін, Жигалов, Елдирін і Очумелов. На жаль, автор не описав зовнішність героїв. Він розповів про різницю між ними, про їх характер і поведінку. У ” Хамелеоні” тільки 2 основних героїв — Хрюкін і Очумелов.
Хрюкін. Персонаж є дуже безглуздим. Його вкусив щеня генерала. У той момент, коли з ним сталася ця історія, Хрюкін був трохи п’яний. Можливо, тому все і сталося. Був би герой тверезий, він би не тикав в морду цуценяті. З його боку було нерозумно просити господаря собаки компенсацію за моральний і фізичний збиток. Він придумав план і виставив ситуацію так, що щеня накинувся на нього.
Очумєлов. Другий головний герой був поліцейським. При першому погляді на нього людям стає зрозуміло: він скрізь знайде своє. Дізнавшись про подію, він зайнявся пошуком господаря собаки, щоб накласти на нього штраф, а саму тварину пристрелити. Коли Очумелов дізнався, що щеня належить генералу, він став сумніватися в правильності своїх намірів. Тепер йому було неважливо, хто правий, а хто винен у цій ситуації. Хвилювало його лише, як не погіршити відносини з генералом. У Очумелова немає ніяких принципів, він завжди чинить так, як буде йому вигідно.
Про що твір “Хамелеон”
Очумєлова, абсолютно не цікавило, хто кого вкусив – Хрюкін собаку або, навпаки, вона його. Таких людей, як він, правда не цікавить, їм головне – залишитися при своєму.
Весь твір присвячується тому, як Очумєлов метається між правдами. Вирішальний вибір залежить від того, кому вона належить.
Якщо генерал вважає, що Хрюкін вкусив генеральську собаку, то і Очумєлов дотримується цієї думки. Якщо військовий вважає інакше, то він обов’язково запропонує пристрелити пса, щоб той не нашкодив іншим городянам.
Основна ідея і тема розповіді
Чеховим цей твір було створено з метою показати людям, наскільки неправильно кидатися з боку в бік, вдало підлаштовуючись під інших. В душі майже кожної людини є ця якість, тому автор і намагається показати цю проблему. Піддаючись думці громадськості, люди, самі того не помічаючи, стають рабами. Ноти гумору застосовані невипадково, вони підсилюють значення сказаного і змушують людину випробувати почуття сорому перед самим собою.
Тема: пристосованість людини і старання всім догодити. Попри обставини, завжди потрібно чинити справедливо, цінувати себе і не принижуватися — це і намагається донести чехів своєю розповіддю.
Сенс назви і жанр написання
Назва має відкритий сенс. Ящірка-хамелеон змінює колір, підлаштовуючись під навколишнє оточення. Ось і людина також змінює поведінку, щоб показати себе з кращого боку в очах керівництва. У цей момент він не замислюється, що може принижувати себе.
Твір Антона Павловича написано в жанрі оповідання. Підтверджується це наступними ознаками:
всього 2 головних ролі;
маленький обсяг тексту.
Розповідь написаний дуже реалістичним, з елементами сатири. Автор висміює поведінку Очумєлова.
Чехов не намагається нав’язати читачам свою думку і не розповідає про ставлення до персонажів. Уважно вивчивши опис героїв, можна помітити, що до всіх він ставиться з іронією і висміює їх. У кожному оповіданні Чехова присутня явна мораль. Повістю “Хамелеон”, він каже, що не потрібно залежати від чужих поглядів. Краще відмовитися від особистої вигоди, але залишитися хорошою людиною в очах суспільства.
Можно лучший ответ?
«Исчезло и скрылось существо, никем не защищенное, никому не дорогое, ни для кого не интересное, даже не обратившее на себя внимание и естествонаблюдателя, не пропускающего посадить на булавку обыкновенную муху и рассмотреть ее в микроскоп; существо, переносившее покорно канцелярские насмешки и без всякого чрезвычайного дела сошедшее в могилу, но для которого всё же таки, хотя перед самым концом жизни, мелькнул светлый гость в виде шинели, ожививший на миг бедную жизнь, и на которое так же потом нестерпимо обрушилось несчастие, как обрушивалось на царей и повелителей мира…»
«Итак, в одном департаменте служил один чиновник; чиновник нельзя сказать чтобы очень замечательный, низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинами по обеим сторонам щек и цветом лица что называется геморроидальным…»
«Чиновник нельзя сказать чтобы очень замечательный, низенького роста, несколько рябоват, несколько рыжеват, несколько даже на вид подслеповат, с небольшой лысиной на лбу, с морщинами по обеим сторонам щек и цветом лица что называется геморроидальным…»
Нам показывается его внешний вид и становится ясно почему над ним издеваются. Он не больше ничего кроме переписывания бумаг, не может постоять за себя, потому-что он слаб духом, но добр душой.