Как три карты графиня раскрыла герману?​

Объяснение:

Путешествие Снежинки.

    Жила-была маленькая Снежинка. Она родилась в большой снежной тучке.  Свысока она смотрела на Землю. Ей очень хотелось узнать, что там внизу, но падать было страшно.

     Однажды подул сильный ветер, домик-тучку раскачивало в разные стороны, снежинка крепко ухватилась своими резными краешками за тучку, закрыла глаза и боялась оторваться. Старшие сёстры весело падали вниз, кружились в танце, радовались. Малышка Снежинка так и держалась за тучку. Тогда самая старшая из сестёр ей сказала: «Если ты не полетишь с нами, то замёрзнешь.».  Сестра протянула ей руку, и они стали падать вместе. Оказалось, что полёт совсем не страшен, а даже увлекателен. Ветер поднимал снежинки вверх, вниз, в разные стороны. Это была настоящая игра с Ветром.

    Вот Ветер утих и Снежинки опустились на подоконник. Из-за стекла на них смотрел маленький мальчик. Он любовался Снежинками, а потом открыл окно, слепил снежок и положил на стол, чтобы показать родителям. Когда мама и папа посмотрели на стол, то увидели небольшую лужицу. Так мальчик узнал, что в тепле снег превращается в воду.

    Но история Снежинки не закончилась. Выглянуло Солнышко, высушило лужицу, Снежинка лёгким невидимым паром снова поднялась в домик-тучку.

    О новых приключениях Снежинки я расскажу в новой сказке.

Тарас Бульба – головний герой однойменної повісті М. В. Гоголя, козацький полковник, хоробрий воїн, батько Остапа й Андрія. Це дуже вольова людина, вірою і правдою захищає свою вітчизну і релігію. Він був одним з корінних козацьких полковників старого гарту. Відрізнявся грубою прямотою і суворою вдачею. Незважаючи на свій похилий вік, він був досить сильний фізично і морально. Для цього героя важливо бути захисником, воїном, вірним товаришем і патріотом. Тому дружина майже його не бачила, хіба що два-три дні на рік. Сім’я для нього на другому плані, хоча виховання та освіта дітей були дуже важливими. Обидва сини, Остап і Андрій, були відправлені на навчання до Києва. Після повернення він вирішив їх навчити школі життя і сам відвіз в Запоріжжі, де вони пішли війною на поляків. Він вважав, що «нет лучшей науки для молодого человека, как Запорожская Сечь». В ході битви з поляками, стало зрозуміло, що молодший син Андрій здатний відректися від усіх заради любові до жінки. Не пробачивши йому слабкості, боягузтва і зради, Тарас Бульба власноруч його вбив, навіть не поховавши. А заради старшого сина, який був справжнім воїном, і сміливо боровся за батьківщину, він готовий був на все. Але доля виявилася жорстока до старого козака і відняла у нього і Остапа. Той був полонений і страчений у Варшаві. Тарас Бульба був присутній при страті сина і нічого не зміг вдіяти. В кінці повісті військо польського гетьмана Миколи Полоцького наздогнало і Тараса. Він був прив’язаний залізним ланцюгом до дерева і спалений. Останні миті життя самого Тараса сповнені героїзму і самовідданої любові до товаришів по зброї. Тарас не думав про свою швидку і болісну смерть, не відчував болю в палаючих ногах. Він був сповнений бажання виручити своїх відважних соратників, які потрапили в біду, він допоміг їм врятуватися, сподіваючись на те, що друзі його продовжать святу справу, на яку він життя своє поклав. Безсумнівно, Тарас Бульба був героєм свого часу. Зображуючи його, автор використовував події з життя інших видатних командирів і отаманів.