Кожен поет чи письменник вкладає у свій твір часточку власної душі, висловлює власні почуття і переживання, своє бачення світу. Відома українська поетеса Леся Українка вже з дитячих років дуже тонко відчувала добро і зло, правду і кривду. Хоча її власне дитинство можна було б назвати порою безхмарного щастя, якби не важка хвороба. Вона виростала в родині, де дітей оточили любов'ю і повагою з ранніх літ. Їх любили, ставилися до них турботливо, розуміли їх потреби.Власний біль Леся вміла тамувати. Зате чужий біль викликав у неї жаль і співчуття. Навіть тоді, коли чиїсь біди малювала уява чи навіювали літературні твори. Не на гордих переможців дивилася вона на малюнках до середньовічних балад" а на тих, хто прибитий до землі списом, готовий був умерти, але не здаватися.
Одна за одною постають такі картини, коли читаємо поезію "Мрії". Ось бранка сміливо відповідає поневолювачу: "Ти мене убити можеш, але жити не примусиш". Бранець-лицар, знемагаючи від рани, гукає:
Хто живий у сьому замку?
Хто тут має серце в грудях?
Другом будь, зійди на вежу,
Подивись на бойовисько.
Подивись на бойовисько,
Хто кого перемагає?
Ці мрії оживають і в уяві Лесі. І їй вже здається, що це вона сама знаходиться у полоні, закута в кайдани невидимою рукою. Але ж у неї в руках ще є зброя, вона може воювати. Лише поворушити рукою не дають кайдани. Лесі хочеться гукати так само, як відважному лицареві з її дитячих мрій:
Хто живий? Зійди на вежу,
Подивися наоколо!
Вона готова, наче той лицар, пролити кров за чесний стяг. Сміливі та відважні слова знаходила для своїх віршів Леся Українка.
З самого дитинства поетесу називали ніжно і ласкаво — Лесею. Повне її ім'я Лариса Петрівна Косач. Мовознавці стверджують, що ім'я Лариса походить з давньогрецької мови. Одні вважають його походження від слова, що означає "приємна", інші — від слова "чайка".
У житті Леся Українка була, справді, лагідною і доброю, уважною до людей. Але в поезіях відкривалася інша Леся — смілива і відважна, як чайка, що не боїться розсікати слабкими крильми грозові хмари.
Существует очень много мнений, для кого-то смысл жизни- это веселье, для кого-то семья. Моя позиция такова: смысл жизни человека заключается в достижении целей, обустройстве жизни, что в последующем принести в копилку мира что-то хорошее и полезное. Свою точку зрения я докажу с нескольких аргументов.
Во-первых, на протяжении всей своей жизни человек ставит себе разнообразные цели, которые развиваться, устроиться в жизни: закончить школу, поступить в институт, прочесть большую книгу или прыгнуть с парашютом. Все эти цели составляют жизнь человека, а смыслом ее становится исполнение мечт, достижение желаемого. Как мне кажется, с любой стороны получается , что смысл жизни человека в его целях, он живет ради их исполнения, даже если сам того не замечает. Например, ради исполнения той или иной цели, мечты человек тратит свое время, а иногда и большие периоды жизни. Может ли это не являться доказательством?
Во-вторых, среди общества есть люди, называемые альтруистами. Это те личности, которые готовы на жертвы ради других. Таким людям важно тем, кто нуждается в их . Смысл жизни таких «героев» состоит в том, чтобы как можно больше пользы принести за свою жизнь. Это желание не сопровождается корыстью. Как раз, чтобы сделать больше хорошего, альтруисты ставят цели, добиваются их. Если обустроить и свою жизнь, то другим можно будет уже стабильно оказывать . Все взаимосвязано.
Я була малою горда, —
Щоб не плакать, я сміялась.
Леся Українка
Кожен поет чи письменник вкладає у свій твір часточку власної душі, висловлює власні почуття і переживання, своє бачення світу. Відома українська поетеса Леся Українка вже з дитячих років дуже тонко відчувала добро і зло, правду і кривду. Хоча її власне дитинство можна було б назвати порою безхмарного щастя, якби не важка хвороба. Вона виростала в родині, де дітей оточили любов'ю і повагою з ранніх літ. Їх любили, ставилися до них турботливо, розуміли їх потреби.Власний біль Леся вміла тамувати. Зате чужий біль викликав у неї жаль і співчуття. Навіть тоді, коли чиїсь біди малювала уява чи навіювали літературні твори. Не на гордих переможців дивилася вона на малюнках до середньовічних балад" а на тих, хто прибитий до землі списом, готовий був умерти, але не здаватися.
Одна за одною постають такі картини, коли читаємо поезію "Мрії". Ось бранка сміливо відповідає поневолювачу: "Ти мене убити можеш, але жити не примусиш". Бранець-лицар, знемагаючи від рани, гукає:
Хто живий у сьому замку?
Хто тут має серце в грудях?
Другом будь, зійди на вежу,
Подивись на бойовисько.
Подивись на бойовисько,
Хто кого перемагає?
Ці мрії оживають і в уяві Лесі. І їй вже здається, що це вона сама знаходиться у полоні, закута в кайдани невидимою рукою. Але ж у неї в руках ще є зброя, вона може воювати. Лише поворушити рукою не дають кайдани. Лесі хочеться гукати так само, як відважному лицареві з її дитячих мрій:
Хто живий? Зійди на вежу,
Подивися наоколо!
Вона готова, наче той лицар, пролити кров за чесний стяг. Сміливі та відважні слова знаходила для своїх віршів Леся Українка.
З самого дитинства поетесу називали ніжно і ласкаво — Лесею. Повне її ім'я Лариса Петрівна Косач. Мовознавці стверджують, що ім'я Лариса походить з давньогрецької мови. Одні вважають його походження від слова, що означає "приємна", інші — від слова "чайка".
У житті Леся Українка була, справді, лагідною і доброю, уважною до людей. Але в поезіях відкривалася інша Леся — смілива і відважна, як чайка, що не боїться розсікати слабкими крильми грозові хмари.
Объяснение:
я не знаю правильно це чи ні ну хай вже буде
Существует очень много мнений, для кого-то смысл жизни- это веселье, для кого-то семья. Моя позиция такова: смысл жизни человека заключается в достижении целей, обустройстве жизни, что в последующем принести в копилку мира что-то хорошее и полезное. Свою точку зрения я докажу с нескольких аргументов.
Во-первых, на протяжении всей своей жизни человек ставит себе разнообразные цели, которые развиваться, устроиться в жизни: закончить школу, поступить в институт, прочесть большую книгу или прыгнуть с парашютом. Все эти цели составляют жизнь человека, а смыслом ее становится исполнение мечт, достижение желаемого. Как мне кажется, с любой стороны получается , что смысл жизни человека в его целях, он живет ради их исполнения, даже если сам того не замечает. Например, ради исполнения той или иной цели, мечты человек тратит свое время, а иногда и большие периоды жизни. Может ли это не являться доказательством?
Во-вторых, среди общества есть люди, называемые альтруистами. Это те личности, которые готовы на жертвы ради других. Таким людям важно тем, кто нуждается в их . Смысл жизни таких «героев» состоит в том, чтобы как можно больше пользы принести за свою жизнь. Это желание не сопровождается корыстью. Как раз, чтобы сделать больше хорошего, альтруисты ставят цели, добиваются их. Если обустроить и свою жизнь, то другим можно будет уже стабильно оказывать . Все взаимосвязано.