Какая Атмосфера создана в Светлана перенесите таблицу в тетрадь Выпишите из текста слова создающиеся мир реальный и мир фантастический (по боладе "Светлана")
Главная мораль любой сказки уже по определению в том, что добро всегда сильнее зла. Но это только один момент. Мне бы хотелось заострить наше внимание на нескольких других уроках этой сказки. Прежде всего самовлюбленность и самолюбование, то что называют нарциссизмом, до хорошего не доводит. Когда человек слишком уверен в своей исключительности и внезапно оказывается это не так, возможно всякое, такая тоска возьмет, что хоть на месте умирай. Далее, эта сказка учит никогда не терять надежду. Царевич Елисей долго искал царевну, справлялся о ней у солнца, месяца и ветра и даже услышав о ее смерти, решил все равно добраться до гроба, чтобы хотя бы попрощаться. А в жизни все-таки случаются чудеса и это еще один урок сказки. Гроб разбивается, царевна оживает, мачеха-царица умирает от тоски. И наконец самый окончательный вывод: красота великая сила. Краса и кротость царевны ее когда ее вела в лес Чернавка, сделали семерых богатырей ее преданными поклонниками, даже собака полюбила царевну и как могла пыталась предостеречь ее от отравленного яблока.
Україна — розкішний край. У цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — Тарас Шевченко. А про його дитячі роки я дізналась з уривка "У бур'янах" з повісті С. Васильченка.
Зростав Тарас у кріпацькій сім'ї. Батьки на панщині з ранку до вечора. Хто ж з Тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? Сестра Катря, теж ще дитина. Бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про Тараса забуде. Сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. І такий він одинокий, що жаль стає його. Але прибігала Катря, брала на руки — і вже погане зникало.
Підріс Тарасик. Нема кому з ним сидіти, у всіх робота. Хлопець наодинці з самим собою. Відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. Саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. Ріс хлопчиком допитливим Не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. Все бачив, все відчувала його вразлива душа. А якою була в нього сильна уява! Він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. Співчутливим був Тарас до чужого горя. Дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. Наслухавшись розповідей діда Івана про гайдамаччину, співів старого кобзаря, Тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. Вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. І хлопчик уявляє себе гайдамакою, що рубає панам голови.
Главная мораль любой сказки уже по определению в том, что добро всегда сильнее зла. Но это только один момент. Мне бы хотелось заострить наше внимание на нескольких других уроках этой сказки. Прежде всего самовлюбленность и самолюбование, то что называют нарциссизмом, до хорошего не доводит. Когда человек слишком уверен в своей исключительности и внезапно оказывается это не так, возможно всякое, такая тоска возьмет, что хоть на месте умирай. Далее, эта сказка учит никогда не терять надежду. Царевич Елисей долго искал царевну, справлялся о ней у солнца, месяца и ветра и даже услышав о ее смерти, решил все равно добраться до гроба, чтобы хотя бы попрощаться. А в жизни все-таки случаются чудеса и это еще один урок сказки. Гроб разбивается, царевна оживает, мачеха-царица умирает от тоски. И наконец самый окончательный вывод: красота великая сила. Краса и кротость царевны ее когда ее вела в лес Чернавка, сделали семерых богатырей ее преданными поклонниками, даже собака полюбила царевну и как могла пыталась предостеречь ее от отравленного яблока.
Объяснение:
Великий твір.
Тяжка доля малого Тараса.
Україна — розкішний край. У цьому квітучому краї народився великий поет, художник, син українського народу — Тарас Шевченко. А про його дитячі роки я дізналась з уривка "У бур'янах" з повісті С. Васильченка.
Зростав Тарас у кріпацькій сім'ї. Батьки на панщині з ранку до вечора. Хто ж з Тарасом, білявеньким, з синіми очима хлопчиком-дитиною? Сестра Катря, теж ще дитина. Бувало, захопиться сестра грою з дівчатами, а про Тараса забуде. Сидить він сам-самісінький, плаче, чекаючи сестрички. І такий він одинокий, що жаль стає його. Але прибігала Катря, брала на руки — і вже погане зникало.
Підріс Тарасик. Нема кому з ним сидіти, у всіх робота. Хлопець наодинці з самим собою. Відтоді й почалося його бурлакування-мандрування бур'янами. Саме тут він пізнав потяг до волі, бо й увечері не загонять його батьки до хати. Ріс хлопчиком допитливим Не проходили повз його уваги ні захід сонця, ні легенькі хмаринки, ні голубе небо. Все бачив, все відчувала його вразлива душа. А якою була в нього сильна уява! Він хотів побачити залізні стовпи, що підпирають небо, і ворота, куди заходило сонце, він їх і побачив. Співчутливим був Тарас до чужого горя. Дуже глибоко запали йому в душу розповіді куткових молодиць про знущання панів з кріпаків. Наслухавшись розповідей діда Івана про гайдамаччину, співів старого кобзаря, Тарас нізащо не хоче йти до дітей гратися. Вся його душа аж палає, тремтить, в уяві постають картини справедливої помсти. І хлопчик уявляє себе гайдамакою, що рубає панам голови.
Объяснение:
Можно не дякувати! ✴
Будь ласка.