· «Він радів, що сьогодні таки проснувся вчасно, що не очікував ні на батька, ні на матір, а подався сам до річки, щоб порибалити» «...Юркові хотілося не йти, а бігти, не мовчати, а співати»· «Він демонстративно відвернувся, не бажаючи вступати з нею ні в які розмови... Спочатку Юркові подобалась її увага, але скоро та увага стала йому надокучати й заважати»· «Це я набрехав, щоб побачити, чи ти розумна...»· «Знову долинув крик сірої качки, але він нітрохи не схвилював Юрка»· «Він уявляв, як повезе каченят у місто, як показуватиме своїм товаришам, як вони заздритимуть. Він ішов і пританцьовував»· «Про себе Юрко погрожував Тосі якнайстрашніше, він, нарешті, пообіцяв собі розправитися з нею, щоб знала своє місце, щоб не лазила слідом за ним, не втручалася»· «Після того Юрко вже не товаришував із сільськими хлопцями. Чи то вони не приймали його до свого гурту, чи то, як казав Юрко, він не захотів більше з ними знатися. А коли батьки запитували, чому ж Тося не приходить, то відповідав, що дуже йому надокучила, і він її прогнав. Що, мовляв, од неї і слова живого не почуєш, а все дивиться й дивиться на тебе, розкривши рота».· «А поки їхав у машині, то тільки про неї й думав: він би покликав, але чи підійшла б вона? І, переживаючи болісний сором, був певен, що, мабуть, не підійшла б...»
солдат, за победу!
Успешно Гитлер начал свой блиц-план:
Ползла по миру, множась, злая сила
За счёт ресурсов покорённых стран…
Ужасно это всё, но это было!
Мечтая превратить весь мир в рабов,
Фашисты из людей варили мыло,
Топили ими печи вместо дров…
Ужасно это всё, но это было!
Добрался Гитлер вскоре и до нас:
Росли повсюду братские могилы –
Удел (по наци) не арийских рас…
Ужасно это всё, но это было!
Солдат наш грудью встретил смерти шквал.
Он каждой пяди не сдавал без боя:
От жажды умирая, Брест держал
И амбразуру закрывал собою.
Вгрызаясь в землю, сдерживал врага –
Шла от напряга кровь и рвались жилы.
Врага была уж над Москвой нога …
Ужасно это всё, но это было!
Ни метр без боя им земли не сдан:
В окопе мёрз и жил в простой землянке
Он шёл, истратив пули, на таран
И, истекая кровью, полз на танки.
Израненный, был смерти на краю
И под бинтами вши кусали раны,
Но он, как вшу, врага прижал к ногтю –
Зря предвкушал победу враг так рано!
и поклон тебе, солдат,
За то, что ты перетерпел всё это,
За то, что зла сильнее во сто крат,
За эту долгожданную победу!
Гордится, что сыны её сильны
И ныне благодарная Россия:
Не вынес бы солдат другой страны
Лишения и тяготы такие!