У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
Сюжет IV главы драматически напряжен и повышенно эмоционален. После решения суда кассация не подана, Троекурову напоминают, что он может вступить во владение Кистеневкой, но он медлит, «совесть его роптала» , он знает состояние своего бывшего друга и решается приехать, чтобы восстановить прежние отношения и уничтожить все следы ссоры. С этим намерением он въезжает во двор кистеневского дома. Казалось бы, намерение Кирилы Петровича могло бы предотвратить дальнейшее развитие конфликта, появилась возможность достижения скорой кульминации и благополучной развязки, но вместо этого происходит неожиданный поворот в сторону трагического развития действия. Увидев Троекурова, Андрей Гаврилович испытывает совершенно противоположные чувства. Его разбивает паралич, и он умирает. По приказу Владимира Кирилу Петровича изгоняют из имения. Глава завершается печальными словами: «…слуги окружили труп, оставленный на их попечение, вымыли его, одели в мундир, сшитый еще в 1797 году, и положили на тот самый стол, за которым столько лет они служили своему господину» . И вновь в настроении Троекурова возобладало чувство мести, но дальнейшая война повелась уже с сыном покойного. Так, эпиграф перекликается с содержанием главы IV и формулирует философскую мысль, в ней заложенную.
У житті кожної людини рано чи пізно настає момент, коли необхідно зробити певний вибір. І тут ми замислюємося — як правильно вчинити, як краще зробити? У підсумку ми приймаємо рішення, яке вважаємо правильним. Але чи завжди правильний вибір можна назвати моральним?
Кожен з нас впевнений, що приймає оптимальне рішення, яке дозволить з честю вийти з найскладнішої ситуації. Наприклад, ви спізнюєтеся до школи. Щодуху біжите на маршрутне таксі й випадково зачіпаєте літню людину. Вона падає, насилу намагається піднятися… А ви продовжуєте поспішати, на ходу кинувши слова вибачення, але не запропонувавши їй руку до З одного боку, вас можна зрозуміти — ви спізнюєтеся і це може привести до серйозних неприємностей у школі та вдома. Але чи правильно ви вчинили? Звичайно, ні!
Швидко прийнявши рішення, яке здається нам в цей момент єдино вірним, ми можемо мимоволі завдати шкоди іншим людям. Літня людина, яку ви зачепили, потихеньку підніметься. А може, й ні… Ви цього, швидше за все, не побачите, бо вже поїдете. Але ж може статися так, що людина при падінні отримала серйозний удар або навіть перелом. Мало хто знає, що у літніх людей переломи іноді не зростаються, вони залишаються інвалідами або гинуть. Як ви думаєте, чи виправданий буде ваш вчинок? Чи дійсно уникнути запізнення було важливіше здоров’я або життя іншої людини? Ні, не важливіше!
Тому завжди намагайтеся приймати рішення, які враховуватимуть не тільки ваші інтереси, а й інтереси людей, що вас оточують. Хто знає, може бути, завтра вам назустріч теж попадеться той, хто дуже поспішає, і ви опинитеся на місці тієї літньої людини, яку зачепили сьогодні…
После решения суда кассация не подана, Троекурову напоминают, что он может вступить во владение Кистеневкой, но он медлит, «совесть его роптала» , он знает состояние своего бывшего друга и решается приехать, чтобы восстановить прежние отношения и уничтожить все следы ссоры. С этим намерением он въезжает во двор кистеневского дома. Казалось бы, намерение Кирилы Петровича могло бы предотвратить дальнейшее развитие конфликта, появилась возможность достижения скорой кульминации и благополучной развязки, но вместо этого происходит неожиданный поворот в сторону трагического развития действия. Увидев Троекурова, Андрей Гаврилович испытывает совершенно противоположные чувства. Его разбивает паралич, и он умирает. По приказу Владимира Кирилу Петровича изгоняют из имения. Глава завершается печальными словами: «…слуги окружили труп, оставленный на их попечение, вымыли его, одели в мундир, сшитый еще в 1797 году, и положили на тот самый стол, за которым столько лет они служили своему господину» . И вновь в настроении Троекурова возобладало чувство мести, но дальнейшая война повелась уже с сыном покойного. Так, эпиграф перекликается с содержанием главы IV и формулирует философскую мысль, в ней заложенную.
http://vsesochineniya.ru/a-s-pushkin-dubrovskij-kak-obyasnit-chto-tolko-v-glave-iv-pervogo-toma-romana-est-epigraf.html
http://sochineniepro.ru/сочинения/Дубровский/А._С._Пушкин._Дубровский._Как_объяснить,_что_только_в_главе_IV_первого_тома_романа_есть_эпиграф
http://www.litra.ru/composition/get/coid/00497271332523282779/woid/00066701184773070613/
http://demsvet.ru/kratkoe-soderzhanie-knig/dubrovskiy-kratkoe-soderzhanie-po-glavam
http://pushkinpoetry.ru/dubrovskiy.htm