Шпекин - С готовностью дает Хлестакову денег сразу после его "Не можете ли вы мне дать триста рублей взаймы?", ответив ему: "Почему же? почту за величайшее счастие. Вот-с, извольте. От души готов служить."
Лука Лукич - Вынимает и подает, дрожа, ассигнации на Хлестакова: "Не можете ли вы мне дать триста рублей взаймы?." Лука Лукич счастлив и спешно удаляется: "Ну, слава Богу! авось не заглянет в классы!"
Земляника Артемий Филиппович - не собирается давать взятку и "раскланивается с тем, чтобы уйти", но Хлестаков сам спрашивает: "Нет ли у вас денег взаймы — рублей четыреста?"
Бобчинский и Добчинский - не хотят давать деньги, у них попросту как всегда пустые карманы, но Хлестаков без всяких церемоний требует у них тысячу рублей: "(Вдруг и отрывисто.) Денег нет у вас? (громко и скоро). Взаймы рублей тысячу." Мнимый ревизор получает только 65 рублей и визитёры уходят со словами: "Извините, что так утрудили вас своим присутствием."
Відповідь: :Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на до тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують. Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки. Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго. Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.
Подробнее – на Otvet.Ws – https://otvet.ws/questions/6741784-tvir-ta-temu-idealnii-licar-aivengo-pomogite-pozhalusta.html
Шпекин - С готовностью дает Хлестакову денег сразу после его "Не можете ли вы мне дать триста рублей взаймы?", ответив ему: "Почему же? почту за величайшее счастие. Вот-с, извольте. От души готов служить."
Лука Лукич - Вынимает и подает, дрожа, ассигнации на Хлестакова: "Не можете ли вы мне дать триста рублей взаймы?." Лука Лукич счастлив и спешно удаляется: "Ну, слава Богу! авось не заглянет в классы!"
Земляника Артемий Филиппович - не собирается давать взятку и "раскланивается с тем, чтобы уйти", но Хлестаков сам спрашивает: "Нет ли у вас денег взаймы — рублей четыреста?"
Бобчинский и Добчинский - не хотят давать деньги, у них попросту как всегда пустые карманы, но Хлестаков без всяких церемоний требует у них тысячу рублей: "(Вдруг и отрывисто.) Денег нет у вас? (громко и скоро). Взаймы рублей тысячу." Мнимый ревизор получает только 65 рублей и визитёры уходят со словами: "Извините, что так утрудили вас своим присутствием."
Відповідь: :Айвенго — чесний і справедливий воїн, який у будь-який момент може прийти на до тим, хто її потребує, тобто приниженим, гнобленим. Довідавшись, що Ребекку несправедливо звинувачують у чаклунстві й погрожують спалити на вогнищі, якщо не з'явиться лицар, який погодиться захищати її честь та мечем доведе її правоту, Айвенго поспішає на поєдинок, щоб захистити нещасну невинну дівчину. Ледве тримаючись у сідлі після тяжкого поранення, Айвенго все ж таки виходить на бій із Буагельбергом. І коли супротивники зійшлися, від влучних ударів обидва лицарі падають. Але Божий суд звершився: Буагельберг гине, а Ребекку виправдовують. Отже, Айвенго не тільки мужній, сміливий і відважний воїн, а й чесна, порядна, здатна на самопожертву людина; фанатично відданий справі, він служить друзям, з якими поділяє нещастя й небезпеки. Пройшло вже майже два століття з часу написання чудового роману В. Скотта. Здавалося б, давно минули вже й лицарські часи. Ми живемо у двадцять першому столітті. Вік технократії, комп'ютерних технологій накладає відбиток на розум і серця людей, їхні взаємини. Але нетлінними залишаються людські цінності, які притаманні герою роману, славному лицарю Айвенго. Чесність, шляхетність, почуття людської гідності, мужність, відвага, вірність, здатність до самопожертви в ім'я батьківщини чи друга мають і сьогодні непересічне значення.
Подробнее – на Otvet.Ws – https://otvet.ws/questions/6741784-tvir-ta-temu-idealnii-licar-aivengo-pomogite-pozhalusta.html
Пояснення: