Главные герои: 1) пётр гринёв 2) маша миронова 3) савельич 4)алексей иванович швабрин 5) василиса егоровна 6) иван кузьмич 7) емельян пугачёв 8) екатерина 2 эта повесть о восстании пугачёва. о том, как семнадцатилетнего петрушу гринёва отправляют в оренбург на службу. там, он знакомится со своей любовью - капитанской дочкой машей. у него завязываются плохие отношения со швабриным из-за маши. происходит дуэль, в которой швабрин сильно ранил гринёва. за петрушей начинают ухаживать маша и савельич. после того, как он выздоравливает, на крепость войска пугачёва. они её и убивают всех командующих. швабрин предаёт своих и переходит на сторону пугачёва, который тот в свою очередь делает его главным в крепости. гринёв узнает в пугачёве своего проводника, который спас их с савельичем в буран. пугачёв не убивает гринёва, а наоборот отпускает его, хоть и знает, что петруша продолжит бороться против него. машу прячут от пугачёва, она заболевает. петруша поехал в другую крепость за подмогой, но ничего там не добился и узнав, что швабрин издевается над машей, возвращается обратно. по пути ему встречается пугачёв, петруша рассказывает все, что знает. они вместе отправляются выручать машу. приехав, они забирают машу и гринёв отправляет ее к своим родителям, а сам - бороться против пугачёва. после войны, где наши, гринева арестовывают по делу пугачёва. маша отправляется на выручку своего возлюбленного, там она рассказывает все, как было катерине 2 и она отпускает гринёва. идея: пушкин хотел рассказать читателю о восстании под предводительством пугачёва, о том сложном времени, когда происходил крестьянски й бунт. пушкин объясняет, что жестокость со стороны восставших спровоцирована жестокостью правительства.
Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту? Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво. На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.
Читаючи комедію Мольєра "Міщанин-шляхтич", мимоволі думаєш, що великий драматург якимось містичним чином побачив і наш час - сучасних Журденів, коли люди неосвічені, часом навіть малограмотні, прагнуть здобути і титул, і владу. Журдени ніколи не вмруть, поки існуватимуть ті, хто вважає, що можна купити те, що не дано природою. Подекуди герой Мольєра викликає навіть співчуття - адже він хоче чогось навчитися! Але те, як він це робить, викликає тільки сміх. У нього немає найголовнішого - природного розуму, природного здорового глузду, який є навіть у простого селянина. Він заводить дружбу з людьми, що потихеньку обкрадають його. Він приймає авантюриста Доранта, тому що в того є титул і гарні манери, і відштовхує чесного Клеонта, тому що гой не дворянин. Він носить коштовний, але смішний і чудернацький одяг... Ну чим не "новий росіянин" із сучасного анекдоту?
Але, яким би смішним не був Журден зі своїми претензіями на дворянство, він усе-таки виший від своєї жінки, що заперечує освіту взагалі. Інша річ, що в прагненні наслідувати дворянство зовні, він одягається в безглузді убрання ("Усі добродії так носять"), безглуздо поводиться ("Егей, два моїх лакеї!"). Але повернемося до нашого часу. Хіба не нагадує це тих, хто "із бруду в князі"? На жаль, дурість людська не знає меж. "Не місце прикрашає людину, а людина місце"; "Як не коваль, то й рук не погань" - ці і подібні до них прислів'я дуже мудрі. Мольєр говорить нам: головне не в титулі і не в гарних манерах, за ними можуть ховатися безпросвітна дурість і неуцтво.
На жаль, журдени жили, живуть і житимуть. Вони будуть намагатися купити собі розум, манери, родовід або щось подібне. Але Мольєр ще понад триста років тому показав, до чого це все приводить.