митько та сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «митькозавр з юрківки, або химера лісового озера». винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до митькової бабусі на усе літо. сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті .
спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік.
коли митько та сергій приїхали до юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «від нічого робити» васько вирішив та налякати друзів. якось побачивши сергія та митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. і саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. з цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано їх до захоплення зоологією.
увесь час митько та сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. товариші завжди один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера.
звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого митькозавра, що його просто вигадав васько. але ніщо не може надовго зіпсувати настрій митьку та сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. вони за цей час дізналися стільки цікавого, що васькові навіть не снилося. друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. митько та сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Так уж получилось в общественном раскладе поколений, что живущие сегодня люди могут реально судить, что стояло за взглядами на жизнь и общество двух противоположных героев пьесы А. П. Чехова «Вишневый сад» — Лопахина и Трофимова. Каким представлялся им завтрашний день Отечества? И что получилось? В пьесе передана атмосфера разброда, нечеткости желаний. В доме помещицы Раневской только купец и бывший учитель ее утонувшего сына Гриши, Петя Трофимов, уверены в себе и, кажется, знают, что следует им делать в жизни.
Лопахин «одалживает» деньги хозяевам имения и предлагает им продать вишневый сад под дачи, видя в этом единственный выход из создавшегося положения. Он считает, что нет смысла содержать сад только для красоты. К тому же это невыгодно: такое количество вишни трудно продать.
Лопахин и Трофимов намечают каждый свой путь в жизни. Роль Лопахина — центральная. Лопахин — купец, но порядочный человек во всех смыслах. Он хочет стать лучше, чище, умнее, мечтает: «Мы сами должны быть великанами». Трофимов называет Лопахина будущим миллионером и «хищным зверем, который съедает все на своем пути». Сам Трофимов предчувствует счастье в далеком будущем и зовет идти дорогой непрерывного труда, дорогой исканий и страданий. Намеченные жизненные дороги не для хозяев вишневого сада. Они остаются на прежнем распутье.
Лопахин не может понять скрытых страданий этих взрослых детей — Гаева и Раневской, их наивную бес и упрямую непрактичность. Мы видим уходящее поколение и не испытываем особого сожаления по поводу их ухода. Правда, в пьесе есть еще молодое поколение. Но у молодых людей пока одни слова. В то время как топор Лопахина уже стучит по вишневым деревьям...
митько та сергій — два друга-п’ятикласника, які стали героями повісті «митькозавр з юрківки, або химера лісового озера». винахідливі друзі, отримавши на літо завдання від «улюбленої ботанічки» зібрати колекцію комах, вмовляють своїх батьків відпустити їх у село до митькової бабусі на усе літо. сергійкові батьки категорично проти, бо знають, що ці двоє друзів — страшенна вибухова сила, але піддавшись вагомим аргументам про двійки за незібрану колекцію та «передчасне старіння наших організмів», нарешті .
спочатку їх зовсім не цікавить збирання якихось там комах: і навіщо їм вивчати якусь зоологію, і чим вона може бути краща за ботаніку? увесь свій час друзі збираються присвятити виключно забавкам, бо на то вони й п’ятикласники, які важко працювали увесь навчальний рік.
коли митько та сергій приїхали до юрківки, то по дорозі до бабусиної хати вони зустріли місцевого чотирнадцятирічного хлопця васька, який став жартувати з озброєних сачками приятелів. «від нічого робити» васько вирішив та налякати друзів. якось побачивши сергія та митька на березі озера, він розповів їм страшенну тайну про моторошне чудовисько, химеру, яка живе в лісовому озері. хоч, на перший погляд, історія була мало подібна до правди, але вона дуже зацікавила приятелів. і саме тому вони вирішили залишитися на ніч біля озера та перевірити, чи дійсно там ховається страшне чудовисько. з цього і починаються неповторні пригоди друзів, які несподівано їх до захоплення зоологією.
увесь час митько та сергій потрапляють у кумедні ситуації, іноді вони близькі до сварки, але намагаються не конфліктувати, бо вони все ж таки справжні друзі, у яких є одна важлива спільна справа. товариші завжди один одному та разом викручуються зі складних ситуацій. юні дослідники долають свій страх перед невідомим чудовиськом, яке, можливо, навіть з’їло людину, залишивши лише одну сандалю, та вперто вартують біля озера.
звичайно, приятелі були дуже розчаровані, коли з’ясувалося, що насправді нема ніякого митькозавра, що його просто вигадав васько. але ніщо не може надовго зіпсувати настрій митьку та сергію, вони розуміють головне: час не минув марно. вони за цей час дізналися стільки цікавого, що васькові навіть не снилося. друзі довідалися багато нового про динозаврів, чудово провели час. митько та сергій — найкращі друзі та однодумці, які завжди сповнені сил для нових відкриттів.
Так уж получилось в общественном раскладе поколений, что живущие сегодня люди могут реально судить, что стояло за взглядами на жизнь и общество двух противоположных героев пьесы А. П. Чехова «Вишневый сад» — Лопахина и Трофимова. Каким представлялся им завтрашний день Отечества? И что получилось? В пьесе передана атмосфера разброда, нечеткости желаний. В доме помещицы Раневской только купец и бывший учитель ее утонувшего сына Гриши, Петя Трофимов, уверены в себе и, кажется, знают, что следует им делать в жизни.
Лопахин «одалживает» деньги хозяевам имения и предлагает им продать вишневый сад под дачи, видя в этом единственный выход из создавшегося положения. Он считает, что нет смысла содержать сад только для красоты. К тому же это невыгодно: такое количество вишни трудно продать.
Лопахин и Трофимов намечают каждый свой путь в жизни. Роль Лопахина — центральная. Лопахин — купец, но порядочный человек во всех смыслах. Он хочет стать лучше, чище, умнее, мечтает: «Мы сами должны быть великанами». Трофимов называет Лопахина будущим миллионером и «хищным зверем, который съедает все на своем пути». Сам Трофимов предчувствует счастье в далеком будущем и зовет идти дорогой непрерывного труда, дорогой исканий и страданий. Намеченные жизненные дороги не для хозяев вишневого сада. Они остаются на прежнем распутье.
Лопахин не может понять скрытых страданий этих взрослых детей — Гаева и Раневской, их наивную бес и упрямую непрактичность. Мы видим уходящее поколение и не испытываем особого сожаления по поводу их ухода. Правда, в пьесе есть еще молодое поколение. Но у молодых людей пока одни слова. В то время как топор Лопахина уже стучит по вишневым деревьям...