Романтизм – це культурне явище, характерне для XVIII-XIX століть і поширене на території Європи. Як і кожне культурне явище, романтизм з’явився не на порожньому місці, а став результатом епохи, яка йому передувала. Як відомо, романтизму передувала епоха Просвітництва, якій були властиві раціоналізм і промислова революція. Мабуть, люди втомилися від раціонального і розумного погляду на життя і речі, а тому захотіли чогось більш яскравого і сильного з точки зору емоційності, через це й з’явився романтизм.
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Богатый и своенравный[4] русский барин, отставной генерал-аншеф помещик Кирила Петрович Троекуров, прихотям которого угождают соседи и при имени которого трепещут губернские чиновники, поддерживает дружеские отношения со своим ближайшим соседом и бывшим товарищем по службе, отставным же поручиком, небогатым, но независимым дворянином Андреем Гавриловичем Дубровским. Троекуров отличается жестоким характером, часто подвергая своих гостей жестоким шуткам, без предупреждения запирая их в комнате с голодным медведем.
Из-за дерзости холопа Троекурова происходит ссора между Дубровским и Троекуровым, переходящая во вражду между соседями. Троекуров подкупает губернский суд и, пользуясь своей безнаказанностью, отсуживает у Дубровского его имение Кистенёвку. Старший Дубровский сходит с ума в зале суда. Младший Дубровский, Владимир, гвардейский корнет в Петербурге, вынужден покинуть службу и вернуться к тяжело больному отцу, который вскоре умирает. Дубровский поджигает Кистенёвку; отданное Троекурову имение сгорает вместе с судебными чиновниками, приехавшими для оформления передачи собственности. Дубровский становится разбойником наподобие Робин Гуда, наводящим ужас на местных помещиков, не трогающим, однако, имения Троекурова. Дубровский подкупает проезжего учителя-француза Дефоржа, предполагающего поступить на службу в семью Троекурова, и под его видом становится гувернёром в семье Троекурова. Он подвергается испытанию с медведем, которого убивает выстрелом в ухо. Между Дубровским и дочерью Троекурова, Машей, возникает любовь.
Троекуров отдаёт семнадцатилетнюю Машу замуж за пятидесятилетнего князя Верейского против её воли. Владимир Дубровский тщетно пытается предотвратить этот неравный брак. Получив условленный знак от Маши, он прибывает её, но слишком поздно. Во время следования свадебного кортежа из церкви в имение Верейского вооружённые люди Дубровского окружают карету князя. Дубровский говорит Маше, что она свободна, однако та отказывается от его объясняя свой отказ тем, что уже дала клятву. Жених Маши, ранив Дубровского, попадает в руки разбойников, но Дубровский просит их не трогать жениха. Разбойники с Дубровским возвращаются в лес, где происходит сражение с прочёсывающими местность солдатами, победное для разбойников. После этого правительство посылает роту солдат на поимку Дубровского, но он распускает своих сообщников и скрывается за границей от правосудия. Я в этом не уверенна но сделала
Для романтизму характерно злиття людини і природи. Людина не розглядалася у відриві від усього живого навколо, вона визнавалася його складовою і навіть невід’ємною частиною. Прагнення до ідеалу з точки зору возз’єднання людини і природи проявилося в тому, що людина почала займатися новими видами активності лише для того, щоб бути до природи ближчою. Наприклад, у зв’язку з появою романтизму люди стали займатися альпінізмом і туризмом, влаштовувати пікніки і багато іншого. Досягнення науки і промисловості кілька відсувалися романтистами на другий план. Вони вважали, що людина багата, насамперед, своїми емоціями. Прагнення до ідеалу у представників цього культурного руху проявилося і в тому, що вони не могли погодитися з атеїстичною теорією і традиційною релігією попередніх епох. Вони спробували переосмислити і знайти якусь ідеальну середину між усім цим. Так з’явилася ідея про те, що справжньою релігією є не поклоніння богам і дотримання якихось релігійних правил і догм, а відчуття людиною ходу і нескінченності людського буття.Епоха романтизму також чинила вагомий вплив на творчих людей і їх діяльність. Говорячи про літературу, варто сказати, що прагнення до ідеалу романтизму вперше з’явилося у німецьких письменників. У той час якраз трудилися відомі брати Грімм, творчість яких було сповнене ідеями романтизму на тлі казкових і міфологічних мотивом їхніх творів. Ознаки романтичного прагнення до ідеалу можна також знайти в творах авторів з інших країн, а також у творчій діяльності художників і музикантів. Як мені здається, саме епоха романтизму подарувала людству найбільшу кількість класичних музикантів найвищого рівня, а саме Шопена, Шуберта, Чайковського та Брамса.
Кожна епоха в житті людства примітна якимись особливостями. Я вважаю, що романтизм дійсно можна називати прагненням до ідеалу, адже його представники навіть у найважчі для побуту часи шукали розраду в природі, своїх думках і фантазіях.
Богатый и своенравный[4] русский барин, отставной генерал-аншеф помещик Кирила Петрович Троекуров, прихотям которого угождают соседи и при имени которого трепещут губернские чиновники, поддерживает дружеские отношения со своим ближайшим соседом и бывшим товарищем по службе, отставным же поручиком, небогатым, но независимым дворянином Андреем Гавриловичем Дубровским. Троекуров отличается жестоким характером, часто подвергая своих гостей жестоким шуткам, без предупреждения запирая их в комнате с голодным медведем.
Из-за дерзости холопа Троекурова происходит ссора между Дубровским и Троекуровым, переходящая во вражду между соседями. Троекуров подкупает губернский суд и, пользуясь своей безнаказанностью, отсуживает у Дубровского его имение Кистенёвку. Старший Дубровский сходит с ума в зале суда. Младший Дубровский, Владимир, гвардейский корнет в Петербурге, вынужден покинуть службу и вернуться к тяжело больному отцу, который вскоре умирает. Дубровский поджигает Кистенёвку; отданное Троекурову имение сгорает вместе с судебными чиновниками, приехавшими для оформления передачи собственности. Дубровский становится разбойником наподобие Робин Гуда, наводящим ужас на местных помещиков, не трогающим, однако, имения Троекурова. Дубровский подкупает проезжего учителя-француза Дефоржа, предполагающего поступить на службу в семью Троекурова, и под его видом становится гувернёром в семье Троекурова. Он подвергается испытанию с медведем, которого убивает выстрелом в ухо. Между Дубровским и дочерью Троекурова, Машей, возникает любовь.
Троекуров отдаёт семнадцатилетнюю Машу замуж за пятидесятилетнего князя Верейского против её воли. Владимир Дубровский тщетно пытается предотвратить этот неравный брак. Получив условленный знак от Маши, он прибывает её, но слишком поздно. Во время следования свадебного кортежа из церкви в имение Верейского вооружённые люди Дубровского окружают карету князя. Дубровский говорит Маше, что она свободна, однако та отказывается от его объясняя свой отказ тем, что уже дала клятву. Жених Маши, ранив Дубровского, попадает в руки разбойников, но Дубровский просит их не трогать жениха. Разбойники с Дубровским возвращаются в лес, где происходит сражение с прочёсывающими местность солдатами, победное для разбойников. После этого правительство посылает роту солдат на поимку Дубровского, но он распускает своих сообщников и скрывается за границей от правосудия. Я в этом не уверенна но сделала