Трагедія маленької людини в сучасному світі. оповідання франца кафки сьогодні не менш актуальне, ніж під час його написання. автор дуже точно відобразив місце звичайної людини в світі. головний герой книги грегор замза звичайний чолов’яга, що тяжко працює щоб прогодувати сім’ю з чотирьох людей. його батько втратив роботу і грегор став єдиним годівником. близькі та родичі героя не зважають на духовні цінності, вони більш цінять матеріальні речі та гроші. одного разу, прокинувшись дома, грегор перетворився на комаху. чому саме це сталося автор не пояснює. факт перетворення став несподіванкою як для головного героя так і для його родичів. поведінка близьких людей просто вражає. грегор не тільки не отримав підтримки, але його почали осуджувати та цуратися. франц кафка показує нам як міняється оболонка людини, але душа залишається незмінна. насправді герой поводив себе як комаха і по суті в великому світі і був комахою. нікого не дивувало його поведінка. на роботі та дома до нього відносилися як до бездушної речі. а коли облік грегора почав відповідати його суті, тоді люди почали відчужуватися. проблема суспільства гостро стоїть і сьогодні. більшість людей сприймають один одного тільки за зовнішні дані. душа людини втрачає свою значимість. в одну мить грегор перетворився в велику проблему для сім’ї та ганебний факт. сестра та батько бажають його позбавитися. вони не розуміють, що дійсна проблема не в комасі, а в їх самих. вони сприймали грегора тільки як джерело матеріальних благ. новий зовнішній вигляд героя дуже лякає рідних і вони зраджують його. якщо уважно розгледіти образ героя, то можна впізнати себе. саме боротьба з системою перетворює людей в маленьких та безпомічних комах. некоректне відношення на роботі дозволяє нам відчувати себе як мурашка в мурашнику. таке порівняння актуальне для сьогоднішнього часу. все проходить, а відношення до людини не міняється. автор детально описує життя героя в новому обліку. як грегор намагався вжитися в новому образі та спілкуватися з людьми. але з перевтіленням він став нікому не потрібен. оповідання франца кафки показує нам яка людина нікчемна та безсильна перед труднощами. прочитавши цю книгу кожен зробить для себе висновки і можливо скоректує свою поведінку і відношення до людей.
Митрофан, которому скоро 16 лет, учится в доме своих родителей. главный воспитатель митрофанушки - его собственная мать. в «недоросле» показана зажиточная дворянская семья екатерининского времени в абсолютно хаотическом состоянии. все понятия здесь перевернуты вверх дном; все чувства вывернуты наизнанку; во всем гнет и произвол, ложь и обман, и круговое поголовное непонимание. кто посильнее, гнетет; кто послабее, лжет и обманывает. хозяйка дома простакова - смесь наглости и низости, трусости и злобы, бесчеловечности ко всем и нежности к сыну. при всем этом она абсолютно невежественна и необразованна, поэтому учителя, выбранные для сына, на самом деле, недоучившийся семинарист, отставной солдат и просто кучер. чему могут научить они митрофана? однако для простаковой это не имеет никакого значения. даже портной у нее на самом деле нигде не учился портняжному делу. самоуверенность простаковой настолько велика, что она считает: достаточно только приказать, и ее портной сам научится мастерству. самодурство простаковой заставляет ее близких лгать и изворачиваться, поэтому результат воспитания в этой семье является закономерным. невежество, в котором рос митрофанушка, и примеры вырастили в нем изверга и учителя такого же, как собственная мать. в конце комедии митрофан с большой легкостью отказывается от родной матери. воспитание изуродовало его беззлобный, в сущности, характер. по мнению п. а. вяземского в лице простаковой фонвизин высмеивает «гибельные плоды невежества, худое воспитание и злоупотребление властью» противником простаковой в комедии является стародум, в лице которого фонвизин попытался представить просвещенную власть дворянского общества. стародум был героем и идеалом фонвизина. конечно, положительные герои пьесы не столько действующие лица драмы, сколько ее моральная обстановка. стародум не столько живое лицо, сколько моральный манекен, идеальный просветитель екатерининской поры. недаром он утверждает, что «не тот богат, кто отсчитывает деньги, чтоб прятать их в сундук, а тот, который отсчитывает у себя лишнее, чтоб у кого нет нужного… дворянин считал бы за первое бесчестие не делать ничего: есть люди, которым , есть отечество, которому служить» , «великий государь, есть государь премудрый» , «совесть всегда, как друг остерегает, прежде, нежели судья наказывает» . слова стародума являются призывом фонвизина к нравственной чистоте моральных устоев современного ему общества. одно время он даже издавал журнал с символическим названием – «друг честных людей или стародум» в комедии сталкиваются два мира с разными потребностями, стилями жизни и манерами речи, с разными идеалами. стародум и простакова наиболее откровенно выражают позиции непримиримых, в сущности, лагерей. идеалы героев отчетливо видны в том, какими они хотят видеть своих детей.
