1)Как вам уже известно,Базаров-это человек "нового"поколения,он-нигилист,сильный,самоуверенный человек.Таким он был по жизни,и даже предчувствуя свою смерть он не изменил себе,он,умирая,успевает ещё подтрунивать над собой,он не боится смерти,и не плачет,по раннему уходу из неё,он рассуждает,а сколько бы мог он ещё сделать для блага России,свой страны..Я считаю,что символический смысл этой сцены в том,что для таких людей как Базаров,время ещё не пришло,Россия не готова к кардинальным изменениям,остаётся только ждать,и в связи с этим Базаров умирает.2) Сцена на кладбище посвящена родителям Базарова,они одни приходят на могилку своего сына,они никогда не забудут своею кровиночку,они будут вечно помнить его,эта сцена целиком посвящена родителям,отцам и матерям.Их безграничной любовью к своему сыну(в данном случае),их желанием,сделать жизнь проще,спокойнее. В конце этой сцены,Тургенев опять же показывает то,что время для Базарова ещё не пришло.
Роберт Бернс народився 25 січня 1759 в селі Аллоуей (Шотландія), в сім’ї фермера Вільяма Бернесса. Він був старшим із 7 дітей у родині. Вихованням дітей Бернсів займалися: мати, батько, тітка.
У 1765 році його батько взяв в оренду господарство Маунт-Оліфант, і хлопчикові довелося працювати нарівні з дорослими, терпіти голод, підриваючи своє здоров’я.
Джерело. У 1781 році Бернс вступив до масонської ложі; масонство досить сильно вплинуло на його творчість.
З 1783 Роберт починає складати вірші на ейширському діалекті.
У 1784 році помирає батько, і після низки невдалих спроб зайнятися сільським господарством Роберт з братом Гилбертом переїжджає в Моссгіл.
У 1786 році виходить перша книга Бернса, Poems, Chiefly in the Scottish dialect («Вірші переважно на шотландському діалекті»). До початкового періоду творчості також відносяться: «Джон Ячмінне Зерно» (1782), «Веселі жебраки» (1785), «Молитва святенника Віллі», «Свята ярмарка» (1786). Поет швидко стає відомий по всій Шотландії.
Джерело. У 1787 році Бернс переїжджає в Едінбург і стає вхожий у вищий світ столиці. В Единбурзі Бернс познайомився з популяризатором шотландського фольклору Джемсом Джонсоном, разом з яким вони почали видавати збірку «Шотландський музичний музей». У цьому виданні поет опублікував безліч шотландських балад у своїй обробці і власних творів.
Джерело. Книги, що видаються приносять Бернсові певний дохід. Він спробував вкласти зароблені гонорарами кошти в оренду ферми, але тільки втратив свій невеликий капітал. Основним джерелом коштів для існування з 1791 стала робота на посаді збирача акцизів в Дамфріс.
Роберт Бернс вів досить вільний іб життя, і у нього було три незаконнонароджених дочки від випадкових і недовгих зв’язків. У 1787 році він одружився зі своєю давньою коханою Джин Армор. У цьому шлюбі у нього народилося п’ятеро дітей.
Джерело. У період 1787-1794 були створені відомі поеми «Тем О’Шентер” (1790) і «Чесна бідність» (1795), «Ода, присвячена пам’яті місіс Освальд» (1789). У вірші, присвяченому Джону Андерсону (1789), тридцятирічний автор несподівано розмірковує про схил життя, про смерть.
По суті, займатися поезією Бернс був змушений в перервах між основною роботою. Останні роки він провів у нужді і за тиждень до смерті ледь не потрапив у боргову в’язницю.
Бернс помер 21 липня 1796 в Дамфрісі, куди виїхав вже хворим у службових справах. Йому було всього 37 років.
Роберт Бернс народився 25 січня 1759 в селі Аллоуей (Шотландія), в сім’ї фермера Вільяма Бернесса. Він був старшим із 7 дітей у родині. Вихованням дітей Бернсів займалися: мати, батько, тітка.
У 1765 році його батько взяв в оренду господарство Маунт-Оліфант, і хлопчикові довелося працювати нарівні з дорослими, терпіти голод, підриваючи своє здоров’я.
Джерело. У 1781 році Бернс вступив до масонської ложі; масонство досить сильно вплинуло на його творчість.
З 1783 Роберт починає складати вірші на ейширському діалекті.
У 1784 році помирає батько, і після низки невдалих спроб зайнятися сільським господарством Роберт з братом Гилбертом переїжджає в Моссгіл.
У 1786 році виходить перша книга Бернса, Poems, Chiefly in the Scottish dialect («Вірші переважно на шотландському діалекті»). До початкового періоду творчості також відносяться: «Джон Ячмінне Зерно» (1782), «Веселі жебраки» (1785), «Молитва святенника Віллі», «Свята ярмарка» (1786). Поет швидко стає відомий по всій Шотландії.
Джерело. У 1787 році Бернс переїжджає в Едінбург і стає вхожий у вищий світ столиці. В Единбурзі Бернс познайомився з популяризатором шотландського фольклору Джемсом Джонсоном, разом з яким вони почали видавати збірку «Шотландський музичний музей». У цьому виданні поет опублікував безліч шотландських балад у своїй обробці і власних творів.
Джерело. Книги, що видаються приносять Бернсові певний дохід. Він спробував вкласти зароблені гонорарами кошти в оренду ферми, але тільки втратив свій невеликий капітал. Основним джерелом коштів для існування з 1791 стала робота на посаді збирача акцизів в Дамфріс.
Роберт Бернс вів досить вільний іб життя, і у нього було три незаконнонароджених дочки від випадкових і недовгих зв’язків. У 1787 році він одружився зі своєю давньою коханою Джин Армор. У цьому шлюбі у нього народилося п’ятеро дітей.
Джерело. У період 1787-1794 були створені відомі поеми «Тем О’Шентер” (1790) і «Чесна бідність» (1795), «Ода, присвячена пам’яті місіс Освальд» (1789). У вірші, присвяченому Джону Андерсону (1789), тридцятирічний автор несподівано розмірковує про схил життя, про смерть.
По суті, займатися поезією Бернс був змушений в перервах між основною роботою. Останні роки він провів у нужді і за тиждень до смерті ледь не потрапив у боргову в’язницю.
Бернс помер 21 липня 1796 в Дамфрісі, куди виїхав вже хворим у службових справах. Йому було всього 37 років.
Джерело.