Нестайко Всеволод Зіновійович — український письменник.
Народився 30 січня 1930 року в м. Бердичів, тепер Житомирської області. Закінчив 1952 року Київський університет. Працював у редакціях журналів “Дніпро”, “Барвінок”, видавництвах “Молодь”, “Веселка”. Пише повісті, оповідання, казки для дітей.Автор збірок оповідань “Шурка і Шурко” (1956), “Це було в Києві” (1957), повістей “В Країні Сонячних Зайчиків” (1959), “Пригоди Робінзона Кукурузо” (1964), “Таємниця трьох невідомих” (1970), “Тореадори з Васюківки” (1973; однойменний телефільм 1968р. за цим твором одержав “Гран-прі” на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені і 1969р. — головну премію на Міжнародному кінофестивалі в Алегзандрії, Австралія), “Одиниця з обманом” (1976, однойменний фільм за цим твором одержав 1984р. премію на Всесоюзному кінофестивалі в Києві та 1985р. — на Міжнародному кінофестивалі в Габрово), “Пригоди Грицька Половинки” (1978), “Пригоди журавлика” (1979), “Незвичайні пригоди у лісовій школі” (1981; премія ім. Лесі Українки, 1982), “Чудеса в Гарбузянах” (1984), “П’ятірка з хвостиком” (1985), “Скринька з секретом” (1987), збірки казок “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), збірки детективів “Таємничий голос за спиною” (1990), п’єс “Марсіанський жених” (1968), “Робінзон Кукурузо” (1970), “Вітька Магеллан” (1975), “Пересадка серця” (1983), збірки п’єс “Слідство триває” (1989) та ін.
Тематика творів В. Нестайка (більшість з них — пригодницько-гумористичні) — життя школярів, формування духовного світу дітей. Книжку “Тореадори з Васюківки” 1979 року рішенням Міжнародної Ради з дитячої та юнацької літератури занесено до “Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена”.
Тема стихотворения – зимняя вьюга и тёплое общение с близким сердцу человеком.
Композиция – Кольцевая композиция. По смыслу стихотворение делится на две части: описание вьюги и обращение к няне. Формально стихотворение состоит из четырёх октав.
Жанр – лирическое стихотворение.
Стихотворный размер – написано четырёхстопным хореем, рифмовка перекрестная АВАВ.
Метафоры – «подружка бедной юности моей», «сердцу будет веселей».
Эпитеты –
Во второй строфе появляется образ няни, но сначала автор описывает ветхую избу. Она «печальна и темна», что можно сказать и о настроении лирического героя. Старушка-няня сидит молча у окна. Герой спрашивает, не уснула ли она, заслушавшись звуками своего веретена.
Чтобы развеять печаль, герой предлагает старушке выпить и спеть ему. Видимо, песни напоминают герою о беззаботном детстве, а поэтому приносят его сердцу умиротворение.
В последнем восьмистишии снова описывается снежная буря, а лирический герой повторяет предложение выпить. При повтора стихов подчеркивается невесёлое настроение лирического героя.
В произведении реализуется идея о том, что никакая буря не страшна, когда рядом близкий человек. Автор утверждает, что приятный разговор с хорошим params:
«Зимний вечер» – одно из самых популярных произведений в русской литературе, некоторые строки стали афоризмами.
Композиция
Стихотворение по смыслу делится на две части: описание вьюги и обращение к доброй старушке-няне. Формально стихотворение состоит из четырёх октав. Особенность формальной и смысловой организации – повторение первых четырёх строк первого и третьего восьмистишия.
Стихотворный размер – четырёхстопный хорей. Рифмовка в тексте перекрестная АВАВ, есть мужские и женские рифмы.
Жанр
Жанр произведения – лирическое стихотворение, так как лирический герой с грустит, вспоминая о бедной юности, печальное настроение передаётся и посредством пейзажей.
Средства выразительности
Стихотворение А. С. Пушкина богато на средства выразительности. Они отобразить зимнюю непогоду, создать образы лирического героя и няни, передать внутреннее состояние героев.
В тексте есть метафоры: «подружка бедной юности моей», «сердцу будет веселей». Они поражают простотой и выразительной передачей настроения, царящего в «лачужке». Детали подчеркиваются при
Всеволод Нестайко
Нестайко Всеволод Зіновійович — український письменник.
Народився 30 січня 1930 року в м. Бердичів, тепер Житомирської області. Закінчив 1952 року Київський університет. Працював у редакціях журналів “Дніпро”, “Барвінок”, видавництвах “Молодь”, “Веселка”. Пише повісті, оповідання, казки для дітей.Автор збірок оповідань “Шурка і Шурко” (1956), “Це було в Києві” (1957), повістей “В Країні Сонячних Зайчиків” (1959), “Пригоди Робінзона Кукурузо” (1964), “Таємниця трьох невідомих” (1970), “Тореадори з Васюківки” (1973; однойменний телефільм 1968р. за цим твором одержав “Гран-прі” на Міжнародному кінофестивалі в Мюнхені і 1969р. — головну премію на Міжнародному кінофестивалі в Алегзандрії, Австралія), “Одиниця з обманом” (1976, однойменний фільм за цим твором одержав 1984р. премію на Всесоюзному кінофестивалі в Києві та 1985р. — на Міжнародному кінофестивалі в Габрово), “Пригоди Грицька Половинки” (1978), “Пригоди журавлика” (1979), “Незвичайні пригоди у лісовій школі” (1981; премія ім. Лесі Українки, 1982), “Чудеса в Гарбузянах” (1984), “П’ятірка з хвостиком” (1985), “Скринька з секретом” (1987), збірки казок “Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків” (1988), збірки детективів “Таємничий голос за спиною” (1990), п’єс “Марсіанський жених” (1968), “Робінзон Кукурузо” (1970), “Вітька Магеллан” (1975), “Пересадка серця” (1983), збірки п’єс “Слідство триває” (1989) та ін.
Тематика творів В. Нестайка (більшість з них — пригодницько-гумористичні) — життя школярів, формування духовного світу дітей. Книжку “Тореадори з Васюківки” 1979 року рішенням Міжнародної Ради з дитячої та юнацької літератури занесено до “Особливого Почесного списку Г. К. Андерсена”.
Твори В. Нестайка перекладено багатьма мовами.
мир в журнале «Северные цветы» за 1830 г.
Тема стихотворения – зимняя вьюга и тёплое общение с близким сердцу человеком.
Композиция – Кольцевая композиция. По смыслу стихотворение делится на две части: описание вьюги и обращение к няне. Формально стихотворение состоит из четырёх октав.
Жанр – лирическое стихотворение.
Стихотворный размер – написано четырёхстопным хореем, рифмовка перекрестная АВАВ.
Метафоры – «подружка бедной юности моей», «сердцу будет веселей».
Эпитеты –
Во второй строфе появляется образ няни, но сначала автор описывает ветхую избу. Она «печальна и темна», что можно сказать и о настроении лирического героя. Старушка-няня сидит молча у окна. Герой спрашивает, не уснула ли она, заслушавшись звуками своего веретена.
Чтобы развеять печаль, герой предлагает старушке выпить и спеть ему. Видимо, песни напоминают герою о беззаботном детстве, а поэтому приносят его сердцу умиротворение.
В последнем восьмистишии снова описывается снежная буря, а лирический герой повторяет предложение выпить. При повтора стихов подчеркивается невесёлое настроение лирического героя.
В произведении реализуется идея о том, что никакая буря не страшна, когда рядом близкий человек. Автор утверждает, что приятный разговор с хорошим params:
«Зимний вечер» – одно из самых популярных произведений в русской литературе, некоторые строки стали афоризмами.
Композиция
Стихотворение по смыслу делится на две части: описание вьюги и обращение к доброй старушке-няне. Формально стихотворение состоит из четырёх октав. Особенность формальной и смысловой организации – повторение первых четырёх строк первого и третьего восьмистишия.
Стихотворный размер – четырёхстопный хорей. Рифмовка в тексте перекрестная АВАВ, есть мужские и женские рифмы.
Жанр
Жанр произведения – лирическое стихотворение, так как лирический герой с грустит, вспоминая о бедной юности, печальное настроение передаётся и посредством пейзажей.
Средства выразительности
Стихотворение А. С. Пушкина богато на средства выразительности. Они отобразить зимнюю непогоду, создать образы лирического героя и няни, передать внутреннее состояние героев.
В тексте есть метафоры: «подружка бедной юности моей», «сердцу будет веселей». Они поражают простотой и выразительной передачей настроения, царящего в «лачужке». Детали подчеркиваются при